У Запоріжжі вшанували пам’ять загиблих в АТО артилеристів. 19 липня у 55-й окремій артилерійській бригаді вже традиційно стало Днем пам’яті загиблих воїнів АТО. Цю дату обрано неспроста, саме цього дня три роки тому бригада зазнала першої бойової втрати в зоні АТО — у районі села Дякове Антрацитівського району Луганської області героїчно загинув майор Сергій Білокобильський. Загалом за час проведення АТО бригада втратила 12 героїв. Але бригада не забуває і хлопців-запорожців, які служили в інших військових частинах і віддали свої життя за мир на нашій землі — їхніх рідних завжди запрошують на всі урочистості та пам’ятні заходи.

 

На знімку: Світлана Сиротіна біля пам’ятного знака загиблим воїнам 55-ї окремої артбригади, серед яких і її син — старший сержант Євген Сиротін.


Фото автора.

— Цього дня у першому котлі від поранення осколком міни, що була випущена з території Російської Федерації, загинув наш офіцер, помічник начальника зв’язку бригади капітан Сергій Білокобильський. Дві батареї тоді брали участь у боях на схід від Амвросіївки, майже півтора місяця вони були в оточенні. Я ніколи не зможу забути той день, коли мені зателефонував командир підрозділу й доповів, що наш бойовий товариш загинув у нього на руках, — розповів командир 55-ї окремої артилерійської бригади полковник Сергій Брусов. — Три роки минуло, на жаль, список поповнився іменами ще 11 військовослужбовців бригади і 38 військовослужбовців  39-го батальйону, який формувався на Дніпропетровщині, а зараз є складовою частиною бригади. Цього дня ми намагаємося віддячити їм, нагадати нашій запорізькій громаді про те, що їхнє життя під мирним небом багато в чому можлива завдяки тому, що такі хлопці, цвіт нашої нації, віддали своє життя в боях за визволення нашої України.


У так званому «південному котлі» того чорного літа 2014 року загинули ще двоє військовослужбовців бригади. Мама старшого сержанта Євгенія Сиротіна Світлана Євгенівна розповіла про сина, який загинув 6 серпня 2014 року при виході з «південного котла».


— Те, що гине цвіт нації — це дійсно правда. Якби ці хлопці залишилися в цьому світі, вони б не пішли проти закону, проти людей. Вони йшли служити, щоб захистити кожну маму, кожну дитину. Багато хто з них не встиг через вік народити своїх дітей, тому йшли захищати чужих, — поділилася Світлана Сиротіна. — Те, що зараз відбувається в Україні, — важко й боляче, але під час будь-яких операцій людина відчуває біль, і лише після нього приходить полегшення і одужання. Я дуже пишаюся своїм сином, він був у свій 21 рік справжнім чоловіком. Він був би прекрасним чоловіком, батьком і громадянином своєї країни...


Тільки час не лікує. Ці хлопці залишився в усмішках дітей і сльозах батьків. З ініціативи заступника командира бригади підполковника Ігоря Немінського військовослужбовці бригади створили невеликі відеокомпозиції про кожного із загиблих хлопців. Переглядаючи їх, ніхто не стримував сліз. Керівництво бригади постійно підтримує зв’язок з їхніми рідними, які й надали архівні фото та відео для створення пам’ятних роликів.


За словами Ігоря Немінського, з дозволу рідних і близьких, ці відео розповсюджуватимуть у соціальних мережах, бо люди повинні знати про своїх героїв і розуміти, на честь кого й за які подвиги перейменовано багато, на щастя, спокійних і мирних вулиць Запоріжжя.

Запорізька область.