У преамбулі до районної програми «Питна вода Звенигородщини на 2009—2020 роки» йшлося про існування численних «дірок» у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, головним чином у місті Звенигородка. Це й незадовільний екологічний стан джерел питного водопостачання, неефективна система управління, застарілий технічний стан основних фондів підприємств, недосконалі технології очищення питної та стічних вод, низька якість обслуговування населення тощо.


Про проблеми з водою депутати районної ради говорили майже вісім років тому. Проте за реалізацію програми так ніхто й не взявся. Навіть після того, як торік у серпні—вересні з водопровідних кранів райцентру замість води потекла сіро-зелена, а потім і взагалі чорна рідина, яку й технічною назвати не можна було. Ситуація вимагала негайних і кардинальних дій. Проте...

 

Гнилий Тікич «зацвів».

Фото надане автором.

Хоч кілок на голові теши


У даних лабораторного дослідження питної води з міського водогону, направлених міськрайонним відділом державного управління «Черкаський обласний лабораторний центр МОЗ України» голові Звенигородської РДА, який є ще й головою комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, значилося, що «якість води питної з водогону від 07.09.2016 р. ... не відповідає вимогам ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» по органолептичних показниках, кольорності, вмісту загального заліза та аміаку, мікробіологічних показниках».


Рівно через тиждень відбулося й засідання комісії на чолі з головою РДА.


Виходячи з протоколу засідання від 13 вересня 2016 року, «високопрофесійна» комісія ситуацію «розрулила» швидко й оперативно. «Відповідно до п. 164 Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених Наказом МНС України... — йшлося у протоколі, — перевищення мікробіологічних та токсичних показників питної води у системі централізованого постачання населення протягом тривалого періоду (5 діб і більше) має бути віднесеним до надзвичайних ситуацій. Оскільки при здійсненні виробничого контролю якості води, проведеного лабораторією КП водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради, протягом наступних 5 днів перевищення мікробіологічних та токсичних показників не виявлено, підстав для оголошення про надзвичайну ситуацію немає».


Як бачимо, для комісії висновки лабораторії постачальника води були набагато авторитетніші, ніж висновки державної лабораторії. Дивина, чи не так? Однак Звенигородський міськрайонний відділ держуправління продовжував бити тривогу. 23 вересня, буквально через десять днів після засідання комісії, він відправляє голові комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій й міському голові Звенигородки протокол дослідження якості води міського водогону, відібраної повторно, з таким самим висновком: «...не відповідає діючому ДСанПіНу 2.2.4-171-10».


Отже, загроза продовжує існувати. Це підтвердили і лаборанти із сусіднього Тальнівського міжрайонного відділу ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр МОЗ України», до якого 26 вересня жителі Звенигородки також дали на дослідження воду, щоб додатково впевнитися в її якості. І ось висновок: «Досліджений зразок води за органолептичними показниками перевищує норму у 2,5 разу, по санітарно-токсикологічному показнику присутній аміак, що свідчить про свіже органічне забруднення. Вода не відповідає вимогам ДСанПіНу, не придатна для вживання людиною».


Гадаєте, після цього грізного застереження районні чиновники вхопилися за роботу, щоб налагодити постачання міста якісною водою? Ні, вони просто вдали, що не дочули.


Спишемо на «папєрєдніків»?


В уже згаданій програмі стверджувалося, що якість питної води за своїми показниками інколи не відповідає вимогам чинного Державного стандарту «Вода питна. Гігієнічні висновки і контроль за якістю». Злукавили розробники програми, бо вже на той час вода у водопровідних мережах Звенигородки була непридатна для пиття. Проте намічалося, що «до 2013 року буде припинено надходження у водні об’єкти неочищених стічних вод, а до 2020-го — недостатньо очищених».


У серпні 2012 року на черговій сесії районної ради до програми внесли деякі зміни, які стосувалися передусім джерел та обсягів її фінансування за роками. Так, у 2013-му на реалізацію розроблених заходів із державного бюджету мало бути виділено загалом на район 27 мільйонів 660,7 тисячі, з місцевих бюджетів — 2 мільйони 405 тисяч гривень, у 2014-му — відповідно 14 мільйонів 320,7 тисячі та 1 мільйон 475 тисяч гривень.


Майже на такому само рівні мала фінансуватися програма й у наступні роки. Оскільки таких грошей в районі ніхто не бачив, то про якесь поліпшення технічного стану водопровідно-каналізаційного господарства і району, і Звенигородки й говорити було нічого. Хоча термін експлуатації наявного на річці Гнилий Тікич водозабору завершився ще 2000 року! Тож і не дивно, що вода, яка в офіційних паперах все ще називалася питною, давно перестала нею бути.


На скарги жителів Звенигородки місцеве начальство вказувало, як це водиться, на «об’єктивні причини» або ж кивало на «папєрєдніків». А в комунальному підприємстві «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» відхрестилися від будь-яких вимог споживачів щодо надання якісних послуг: замість «питна вода» у відповідних угодах значилося «холодна». Хоч можна було б конкретніше — «брудна».


Оскільки в районі не було і немає еколога та відповідних фахівців, які могли б контролювати стан водойми та науково обґрунтувати причини погіршення якості води і порекомендувати заходи щодо поліпшення ситуації, залишається прислухатися до думки громадських активістів. Серед основних причин вони вказують на забрудненість Гнилого Тікича, зокрема в районі водозабору. І це справді так. Не секрет, що Тікич, як і будь-яка інша річка, забруднюється водоростями, які, відмираючи наприкінці літа, опускаються на дно і, гниючи, утворюють товстий шар намулу. Отож водоймище давно вже слід почистити механічним способом та сформувати і підтримувати з допомогою хімпрепаратів відповідну флору. Є й інші варіанти. Так, представники громадської організації «Звенигородський клуб рибалок» уже котрий рік пропонують поновити у Гнилому Тікичі екобаланс та популяцію риб, які поїдають синьо-зелені водорості й очищають тим самим воду. На диво, батьки міста замість того, щоб вхопитися за раціональну ідею, відмахуються від природоохоронців, як від набридливих мух.


І ще одне. Місцева влада, як і відповідні служби, давно вже не реагує не тільки на те, що притоки Гнилого Тікича забруднені й замулені, а й на те, що деякі домовласники навіть за екологічно важкого стану річки примудряються робити на її заплавах ставки для власних потреб. Без будь-яких перепон зводять й будинки у водоохоронній зоні.


Декілька років поспіль місцеві активісти скаржаться на невпорядкованість роботи відновленої асоціацією «Новий світ» гідроелектростанції на Гнилому Тікичі. Під час роботи ГЕС, доводять вони, з водосховища зливають найчистіші середній та нижній шари води, а верхній, забруднений, разом із водоростями, який мав би викидатися за наявності санітарного зливу, потрапляє до системи водогону. Система очищення води, яка є у Звенигородці нині, неспроможна довести її до нормальних показників. Нові власники ГЕС за нейтральної позиції тих, хто вже, виходячи зі своїх службових обов’язків, мав би розібратися в ситуації, успішно відбиваються від таких звинувачень.


Знайшли цапа відбувайла


30 вересня 2016 року активісти подали відповідне звернення до Звенигородської місцевої прокуратури. Невдовзі й обнадійливу відповідь отримали. Заступник керівника прокуратури Олександр Гасич повідомляв: «За результатами розгляду Вашого звернення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження. Досудове розслідування доручено проводити Звенигородському відділу поліції ГУНП в Черкаській області. Про його результати Вас буде повідомлено».


Та минув і місяць, і два, і три, а з відділу поліції — ні звуку, ні гуку. І лише на восьмий місяць, після інформаційного запиту журналістів Звенигородки, старший слідчий Звенигородського ВП ГУНП Олександр Настич повідомив, що «у кримінальному провадженні триває досудове розслідування».


Відповідь приголомшила. Залишалося лише захоплюватися «оперативністю» доблесних правоохоронців. Лишень насторожує при цьому рядок відповіді, що у провадженні перебувають матеріали досудового розслідування, «відомості про яке 10.10. 2016 р. Звенигородською місцевою прокуратурою внесено до ЄРДР № 42016250140000034 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 325 КК України, за фактом порушення службовими особами КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» вимог Державних санітарних правил та норм 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною». Отже, навіть неозброєним оком видно, кого призначено на роль цапа відбувайла. А як бути при цьому з вимогами законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про питну воду та питне законодавство»? Стаття 46 останнього передбачає відповідальність не тільки за постачання споживачам питної води, яка не відповідає державним стандартам, а й за приховування або надання недостовірної інформації про якість питної води та систем питного водопостачання та водовідведення, що й простежується у вищенаведеному протоколі засідання комісії з надзвичайних ситуацій. Водночас, не заперечуючи частки вини службових осіб КП, доводиться ще раз наголосити на тому, що неякісна вода подається звенигородцям не тільки з вини водоканалу, а головним чином через провал районної цільової програми про питну воду Звенигородщини.


Насамкінець, допоки поліцейські    «шаленими» темпами «ведуть» досудове розслідування, мешканці Звенигородки з наростаючою тривогою чекають, коли в Гнилому Тікичі «зацвітуть» водорості  і з кранів знову потече смердюча рідина, настояна на болоті та жабуринні. Чи мовчатимуть тепер люди, коли районні можновладці вкотре заспокоюватимуть, що «підстав для оголошення про надзвичайну ситуацію немає»?

Черкаська область.