У селі Підлісному Олександрівського району лише один ставок. І хоч розташований він за межами села, дійти до нього все ж швидше і легше, ніж до двох інших: «хутірського» чи тарасівського. Діти та молодь, особливо у спекотні дні, від води й ставкового пляжу далеко не відходять — справедливо вважають їх своїми, бо, по-перше, ніхто так не цінить «водні процедури», як школяр на канікулах, а по-друге, діти з Підлісного гуртом розвантажили тут чимало вантажівок із піском, щоб ставковий берег не зустрічав відпочивальників намулом, москітами та запахом застояного болота.

 

Фото Івана Корзуна.

На жаль, не таким погідним виявилося літо 2017-го, як сподівалися хлопці та дівчата, — вода в орендованій водоймі за формулою і за кольором нині далека від норми. І обласний департамент екології, і місцевий фельдшер Оксана Грінчук після невтішних результатів проб води купатися тут місцевому населенню заборонили. Вся справа в надмірній підприємливості чоловіка, котрий на правах суборенди, а насправді — без жодної на те правової підстави, на свій лад хазяйнує біля ставу, перетворивши останній на птахоферму. Інспектори склали протокол на орендаря водойми, в якому зазначено, що ним «порушено природоохоронний режим використання прибережної захисної смуги». Тут згадуються і господарські будівлі, яких не повинно бути, і птахи, які мали б нарощувати м’ясо десь в іншому місці, а не на ставку, де вони є розповсюджувачами інфекцій (мабуть, не варто запитувати, чи ту ферму хтось реєстрував, чи платить податки тощо. — Авт.). Помітили інспектори й загороду, яка перекрила плесо, і навіть незаконну вирубку лісу — факт, котрий міг би стати епізодом реальної карної справи... Ці та багато інших причин змусили місцевих жителів клопотатися перед владою щодо «визволення» ставка з-під оренди. Село поголовно підписалося під відповідним зверненням до «вищих інстанцій».


Не розбереш: хто — керівник, хто — охоронець


За словами сільського голови Сергія Кармазина, водойму з квітня 2013 року офіційно орендує місцевий підприємець, власник ФГ «Підліснянське» Микола Колісник. «Але фактично, — одразу ж уточнює посадовець, — там уже три роки всім розпоряджається громадянин К., котрий не має жодних посвідчень, які б підтверджували його право керувати «Перепелицею» (так за документами офіційно називається ставок. — Авт.). Колісник фізично цим не займається. Що, звісно ж, позначається на стані водойми. Скажімо, після останнього спуску води, на який сільська рада дозволу не давала, її рівень протягом кількох років до попередньої позначки так і не дійшов.

Відповідно, знизився він і в сільських криницях. І в моїй власній за останні п’ять років — на два метри...»


Насправді, кожне таке знущання над природою — локальна екологічна катастрофа. Людина, котра дійшла висновку, що має право одноосібно вирішувати — бути чи не бути воді в колодязях, жити чи не жити водоплавній птиці, пити чи не пити громадській худобі... — усе ж таки повинна нести якусь відповідальність перед законом і державою! Нас із дитинства запевняли, що українська земля, її надра, ліси, річки й озера — це багатство, яке належить кожному, всенародна власність. Це проголошує й Основний Закон України — Конституція: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу».

Але чи так воно насправді?


Коли екологія не вдячна екологам


«Ставок було взято в оренду до 2018-го, — продовжує Кармазин. — Але всупереч нашим заявам (нагадую, люди звернулися до керівництва району, області, прокуратури з проханням передати ставок громаді, бо орендар не виконує соціальних домовленостей — спускає ставок, не дозволяє рибалити, розводить гусей, не чистить русла, берегів... — Авт.) Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської області (той самий, що взяв проби води і встановив, що загиджена птицею вода є шкідливою для купання. — Авт.) чомусь на рік раніше кінцевого терміну дії договору, у квітні 2017-го, виніс на розгляд питання подовження оренди, і тепер «Перепелиця» мусить залишатися в чужих — невідомо чиїх — руках до 2027 року!»


Цікаво, що на сесії, де обговорювалося питання, котре загалом перебуває у віданні обласної влади (органи місцевого самоврядування лише погоджують або... не погоджують проекти, що часом не впливає на остаточне рішення. — Авт.), начальник згаданого департаменту Олександр Ковтунов сказав (цитуємо з протоколу): «Оскільки не надходило жодних скарг на використання (водойми), то договір буде продовжено до 2027 року»?! Куди і чому поспішала покликана бути на сторожі інтересів екології і людей поважна державна установа, можна лише здогадуватись....


Підстав переглянути рішення не бракує


«Цього К., чи то охоронця, чи то власника, на ставку й зі зброєю можна бачити, — розповідає Ольга Барабуля, котра фактично очолює селян, які хочуть повернути ставок громаді. — Минулого року я сама бачила, як він у приціл чи то пістолета, чи то короткої рушниці... оглядав присутніх на пляжі, роздивлявся берег. А потім вистрілив. Заряд ліг поряд із людьми в землю. Це він так демонструє нам, чия тут влада. У нього і юристи свої є, він ними постійно нас лякає. А після того, як люди підписали кілька звернень, він десь роздобув списки незгодних і почав їздити попід хатами — «проводити бесіду». Депутат Дмитро Пересунько на сесії сказав, що йому погрожували зі словами: «Твоє життя не варте й п’ятдесяти доларів!». Ось воно, виявляється, яке — людське та моральне обличчя «господаря» і «суборендатора» «Перепелиці», котрому за талановите керівництво подарували водойму ще на 10 наступних років?! Ще один сторож водойми, Микола, на запитання — де сільські рибалки, відповів: «Рибалити заборонено законодавством!» Очевидно, маючи на увазі ті заборони, які стосувалися вилову риби в сезон нересту й давно не діють. Номерів телефонів керівництва в Миколи немає. Або ж він їх не дає. Каже, що взагалі мобілкою не користується. Словом, він пасе гусей, споглядає світ і живе зі святою упевненістю, що чужі гріхи його не стосуються...


«Ми готові взяти ставок у колективне користування, — заявляє сільський голова. — Для цього в нас є громадська організація «Підліснянське самоврядування «Крок у майбутнє». І досвід господарювання на водоймах є. Кілька наших мешканців — члени рибальських товариств у сусідніх Івангороді, Михайлівці. Вони їздять туди машинами, витрачають час, бензин. А це — вдома!.. Уже двічі ми запрошували на сесії сільської ради районне керівництво, представників обласної адміністрації, рибгоспу, екологів, лісників, орендаря, громадських делегатів — складали приписи з усунення недоліків, порушували питання про розірвання договору оренди. Запрошені «ставили питання на контроль», співчували, хитали головами... та зрушень поки що жодних!» Насправді деякі установи все ж дають громаді Підлісного непогані поради. Приміром, начальник Держгеокадастру в області Іван Зінченко рекомендує звернутися з клопотанням щодо припинення оренди ставка через невиконання орендарем умов експлуатації водойми (заборону на купання, плавання на човнах, водопій тварин...) у судовому порядку до Олександрівської РДА та прокуратури.


І справді. Без судового рішення в нашій правовій державі тепер нікуди. Ну, хіба що сільським ставом керувати!

Кіровоградська область.