Наш сусід Гришко Опарко, коли його в черговий раз виперли з роботи за пияцтво, подався в ополченці так званої «ДНР». Пояснив: там чималі бабки платять. Усі жартували: мовляв, у полковники націлився. Однак через пару місяців він з’явився — груди в хрестах і медалях. Де й за які подвиги він їх отримав, пояснював сутужно. Та цим особливо ніхто й не цікавився, оскільки вулицями донецьких міст і сіл таких героїв ходить безліч. Якщо кожного розпитувати про нагороди, текст вийде довший за казки Шахерезади.
Починати доведеться з найголовнішого командира, який і полковником ні з того ні з сього став, і хрестами свої могутні груди обвішав, і навіть золоту зірку Героя начепив. Вважається, що за ратні подвиги: чи то під Іловайськом вів доблесні полки сепаратистів уперед і одержав подряпину, чи то під Дебальцевим при всьому чесному народі проїхав на броні російського танка. У Кремлі гідно оцінили доблесть і хоробрість свого призначенця й подарували йому зірку Героя. Напевно, з нереалізованих запасів часів Вітчизняної війни.
Усе б добре, але бути єдиним героєм серед своїх вірних слуг і зброєносців все-таки не зовсім скромно, автомат у руках тримали й з гармат стріляли багато хто. Однак на всіх геройських зірочок не напасешся, а хотілося б виявити щедрість. Ідея народилася зненацька: треба нагородити все місто, подарувавши йому золоту зірку, і тоді героєм можна вважати кожного, хто ходить у камуфляжній формі. Сказано — зроблено. І от на традиційний День міста Донецьку подарували Золоту зірку. Тепер воно місто-герой. А за що — не так важливо.
Тільки от невдача: героями захочуть стати і Макіївка, і Горлівка, й Іловайськ і решта міст і сіл Донеччини. А де ж на них напасешся золотих зірочок! Мабуть, доведеться, як Остапу Бендеру, надсилати своїм кураторам у Кремль телеграму: «Вантажте зірки діжками!»
Донецьк.
Малюнок автора.
