Вечірнє засідання 21 вересня


Народні депутати продовжили розгляд поправок до проекту закону про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (№ 6232). Зокрема, вечірнє засідання розпочалося із 502-ї поправки до Кодексу адміністративного судочинства, яка стосується отримання повістки до суду на офіційну електронну адресу.

Автор поправки Сергій Власенко («Батьківщина») вважає, що в такому разі адресант повістки повинен надіслати лист-відповідь про її отримання, а якщо протягом двох днів така відповідь не надійде, то суд має надіслати повістку за місцем реєстрації (перебування) особи та публікує виклик у засобах масової інформації. «Нам пропонують певний вид кріпацтва, коли людина, один раз заявивши, що готова розглядати спір за допомогою електронної системи, стає заручником цього і вже не може отримувати виклики в письмовій формі», — сказав він. Однак ні ця, ані низка інших поправок народного депутата щодо процедури вручення повісток підтримані не були. Наприклад, С. Власенко також звертав увагу, що електронна повістка може надійти після 23-ї години, і буде вважатися, що людина її отримала, або ж вона перебуває в місцевості, де немає Інтернету.


Олена Сотник («Самопоміч») пропонувала вилучити із законопроекту статтю, яка передбачає застосування штрафів за використання під час процедури врегулювання спору за участі судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису. «Гласність процесу — це конституційна гарантія», — заявила вона та підкреслила, що запровадження таких штрафів містить загрозу, що навіть якщо суддя в якийсь момент не забороняє вести фото- і відеофіксацію, та він може змінити свою думку, якщо вважатиме, що було записано щось небезпечне чи компрометуюче.


Юрій Одарченко («Батьківщина») пропонував уточнити норму, яка передбачає, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, додавши до неї фразу «за винятком випадків, коли їх подання є неможливим з об’єктивних причин», щоб людина могла додати їх пізніше.


Народний депутат Юрій Левченко висловив незгоду із положенням законопроекту, яке передбачає, що підставою для залишення заяви, скарги, клопотання без руху може бути виявлення судом факту, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Держбюджету. «Тобто для особи, яка звернулася до суду із заявою, скаргою чи клопотанням, в яких передбачена сплата судового збору, настання негативних наслідків передбачено не лише у разі несплати відповідного збору, а й в разі незарахування його в установленому законом порядку до спеціального фонду», — зазначив він та підкреслив, що ця норма порушує права заявника, який після сплати судового збору не може контролювати зарахування коштів до спецфонду.


Руслан Сидорович («Самопоміч») звернув увагу, що стаття 232 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що лише учасник справи має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис судового засідання. «Уявімо ситуацію, що суд виносить рішення щодо особи, яка не була залучена до судового процесу. Вона не зможе підготувати якісну апеляційну чи касаційну скаргу, оскільки не матиме доступу до цієї інформації», — зазначив він та запропонував доповнити статтю словами «або інша особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи та обов’язки».


До завершення вечірнього засідання народні депутати дійшли до 941-ї поправки до Кодексу адміністративного судочинства України, не підтримавши жодної з них.