Перше, що дивує при вході до офісу Чернігівського військового лісництва, більш відомого як Гончарівське, — не чистота і виняткова доглянутість, а вкладена кора навколо сосен. Питаю в директора Сергія Сезоненка — то, мовляв, для краси? «Ні, — відповідає, — для затримування вологи». Хоча чотири сосни біля входу таки всихають — як символ того, що є сили, більші за старання одного колективу чи тим паче одного чоловіка, хай би яким підприємливим він був...
На знімку: директор ДП «Чернігівське військове лісництво» Сергій Сезоненко біля коробів, у яких вирощують розсаду майбутнього лісу.
Фото надано автором.
Щоб за шию не капало з продірявлених дахів у цехах — працівники накидали на голови і плечі целофан. А підприємство все одно працювало в мінус. Проте збитки в лісовому господарстві може мати тільки дуже лінивий або дуже кручений. Руйнування техніки, звільнення працівників, заборгованість у зарплатах — усе це було порівняно недавно.
687 тисяч збитків — із таким балансом прийняв він лісництво чотири з половиною роки тому. Як же вдалося змінити ситуацію і отримати прибутки?
«Я не зробив нічого виняткового, — каже директор державного підприємства «Чернігівське військове лісництво» Сергій Сезоненко. — Просто всім прорубав доріжку до каси — там по коридору в нас є залізне віконце, тож усіх шановних покупців направив туди. І доходи стали вкладати у розвиток виробництва. Уже за перший рік ми практично погасили всі заборгованості. А на другий рік почали латати дахи на цехах, закупили КамАЗи нові, відремонтували наявну техніку — тобто свої інвестиції у своє господарство».
Ага, так просто — уявляєте, як завихрені грошові потоки замість приватних кишень спрямувати в касу? Питаю — чи погрожували? Сергій Анатолійович відмахується: «Та не раз приходили козачки заслані, а я маю досвід спілкування і зразу бачу, як на лобі написано «негідник».
— В чому відмінність військового лісгоспу від цивільного?
— Єдина відмінність у тому, що ми спрямовані на забезпечення потреб Міністерства оборони. І нам легше пройти всі необхідні процедури, коли навколо полігона під час навчань чи випробувань техніки загориться якась частина лісу. А так ми повністю під контролем відповідних лісових структур — скажімо, нам, як і всім лісгоспам, столичні спеціалісти визначають на 10 років норми вирубки лісу. Якщо ж шматок лісу вигоряє, наприклад, то треба 7 підписів екологів та інших контролерів, щоб ми могли його зрубати. І тому в нас проблема — відроджувана армія, бої на фронті потребують значно більше лісу, ніж ми можемо дати. Ось у мене на столі лежить замовлення від однієї військової частини на Київщині на ліс вартістю півтора мільйона гривень, і я думаю: де ж його взяти...
Інвестиції у власний розвиток
Отже, підприємство почало вкладати кошти у розширення виробництва. Якщо в 2013-му було вкладено 865 тисяч гривень, то вже наступного року — 2 мільйони 511 тисяч, а в 2016-му — 6 мільйонів 358 тисяч гривень. Загалом за час керування лісгоспом Сергієм Сезоненком вкладено в розвиток майже 15 мільйонів гривень.
Як наслідок, лісгосп працює у дві зміни, замість 149 робітників стало майже 200.
Подовбаний асфальт — як символ армії
Навіть до головної контори військового лісгоспу лежав такий асфальт, що по ньому їхати було важко. Та й зрозуміти колишніх керівників можна — коли всю армію розтягували, то нащо дбати про асфальт? Узагалі ж у Міністерства оборони було по Україні 10 лісгоспів, та після постанови уряду Миколи Азарова лишилося чотири. До того ж, усе так робилося, що ключове рішення залишалося за директором лісгоспу. Інші керівники слухняно передали всю інфраструктуру лісгоспів із військового відомства, а Сергій Сезоненко відмовився.
Як це йому вдалося — не пояснює. Можливо, допомогло походження: він, хоч родом із Дніпропетровщини, навчався й працював на Донбасі. Випускник лісового технікуму у Волновасі, пройшов шлях від лісоруба до керівника лісгоспу. І донбаське походження специфічне, адже не весь Донбас є проросійським — саме у Краснолиманському районі, де працював Сергій Сезоненко, сильні проукраїнські настрої. А ще за плечима у нього Харківський аграрний університет імені Докучаєва, де він здобув фах магістра — інженера лісового господарства. І, звісно, надійний тил — дружина та дві дочки.
— Яку допомогу ваш лісгосп надав у зону проведення АТО?
— Ми надали благодійної допомоги на 600 тисяч гривень. Це рації, білизна, інвентар, бронежилети, ліхтарики. Більше безплатно ми не могли надавати. А ще надали 2,5 тисячі кубічних метрів дров у зону АТО — але це вже за кошти. У 2014 році, на початках війни, ми безплатно надали в АТО 5 тисяч складометрів дров. Повірте, це дуже багато. Також ми виграли тендер на поставку пиломатеріалів для Першої танкової Сіверської бригади на 4,5 мільйона гривень.
— Які нововведення впровадили у лісове господарство?
— Та нічого такого особливого, хіба що стали вирощувати ліс у коробах. Адже нам держава дає плани за насадженнями, як і всім лісгоспам. Скільки вирубали — стільки маємо й посадити. Тому якщо минулого року насадили 220 гектарів молодого лісу, то в цьому вже 282, бо великий шматок вигорів під час військових навчань.
— Що дає вирощування розсади у коробах?
— Головне — висока приживлюваність рослин. Якщо при вирощуванні у відкритому ґрунті вона становить приблизно 45 відсотків, то у вирощених у коробах — 95 відсотків. Не кажучи вже про зручність при поливі. Вирощуємо не тільки сосну, а й дуб, березу.
— І наостанок: а що вас потягло у ліс?
— Я завжди хотів працювати у лісі. Бо саме ліс дає тишу, спокій, особливу енергетику. Щоправда, тепер, коли питають друзі, чи є в лісі гриби — не знаю що відповісти, бо директорська робота не дає такого щастя, щоб ходити на тихе полювання.
Чернігівська область.
ДОВІДКА
ДП «Чернігівський військовий лісгосп» має 27,6 тисячі гектарів лісу, розміщеного в Чернігівському, Козелецькому та Ічнянському районах. Офіс розташований у селищі Гончарівському, де базуються Перша танкова Сіверська бригада та розміщено загальновійськовий полігон.
ДОВІДКА
Обсяг виробленої продукції Чернігівського військового лісгоспу за 4 роки збільшився на 254 відсотки, чистий дохід — на 274 відсотки.
