Вкраїно, матінко моя,
Яка ж нелегка твоя доля,
Ще не звільнилась від катів,
Як сталося велике горе.
Повзе москалівська орда,
Повзе, як хмара, чорна, клята,
Стріляє «Градами» вона,
У тих, кого вважала братом.
Ховаєш ти своїх синів,
Загиблих в боротьбі з ордою,
І небо плаче, бо вони —
Країни нашої Герої.
Орда надіялась, візьме —
І знищить нашу Батьківщину,
Не сподівалася вона
На гідний опір України.
Поразка, втеча та ганьба
Чекає ворога в країні.
Хто йде зі зброєю до нас,
Від неї сам же і загине.
Здолає клятих ворогів
Моя рідненька Батьківщина,
І запанує на весь Світ
Квітуча ненька-Україна.
Олександр КОБИЛЯКОВ,
волонтер і винахідник.
