Останнім часом сумки одеських листонош помітно поважчали. Не від газет і журналів, не від листів і бандеролей. Щодня, вирушаючи на ділянки, листоноші завантажують сумки так званими супутніми товарами — пральними порошками, милом, ковбасою, чіпсами, насінням. 13 найменувань цих товарів щодня подорожують з листоношами вулицями міста. Торговці не з власної волі повинні вмовляти людей купити у них ширвжиток. Хтось із жалості до працівників зв’язку купує, але більшість відмовляються.

Чи можуть листоноші відмовитися від виконання ролі вуличних торговців? Теоретично, напевно, можуть. Але практично вони не зважуються відмовити начальству. Річ у тім, що практично всі листоноші Одеси сьогодні одержують не мінімальну заробітну плату в 3200 гривень, затверджену Кабінетом Міністрів, а 0,9, а в деяких відділеннях і 0,8 від ставки мінімальної зарплати. На руки з урахуванням офіційних відрахувань зарплата листоноші становить 2130 гривень. Зрозуміло, що з такими доходами вони погоджуються продавати ковбасу і насіння (у перспективі обіцяють навантажити ще й пивом).


Сьогодні робота Одеської дирекції ПАТ «Укрпошта» опинилася в центрі уваги жителів регіону. Буквально на очах руйнується напрацьована протягом 100 років добра репутація поштовиків.


У відділеннях зв’язку скорочуються робочі місця, поштові відправлення, газети й журнали доставляються один-два рази на тиждень, а в деяких відділеннях почали впроваджувати ноу-хау — розсилають СМС клієнтам із пропозиціями прибути на пошту й забрати газети за кілька днів.


В архівній довідці п’ятирічної давності зазначено, що «Щодня для споживачів області відчиняють двері 632 відділення зв’язку, у тому числі майже 400 в селах. Понад 4 тисячі працівників пошти обробляють щорічно 12 млн. листів і 167 тис. посилок. На пошті видають пенсії майже половині пенсіонерів, що проживають в області. Щодня доставляють майже 1 млн. газет. Пропонують своїм клієнтам більш як 50 видів послуг».


Ця довідка сьогодні не відповідає дійсності абсолютно за всіма показниками. Через те, що одеська пошта стрімко зникає з розряду підприємств, що приносять прибуток, що надають якісні послуги з доставки поштової кореспонденції, передплати на періодичні видання.


Заступник директора Одеської дирекції ПАТ «Укрпошта» з регіонального розвитку Сергій Дрозд донедавна очолював регіональне відділення одного з комерційних банків в Одеській області. Звичайно, досвіду роботи в поштовій галузі не має. Регіональна мережа поштового зв’язку при ньому почала зменшуватися, як шагренева шкіра.


До «Голосу України» звернулися поштовики з проханням допомогти їм не опинитися за порогом підприємства. Суть їхнього прохання полягає в наступному.


62-ге міське відділення зв’язку, розташоване на вулиці Педагогічній, виставили на вулицю. Про причини виселення трудовому колективу не повідомили. Зате назвали нову адресу, де працюватимуть листоноші — вулиця Фонтанська дорога, 121 (10-та станція Великого Фонтану). Там сьогодні 16-те відділення зв’язку, розташоване за три кілометри від вулиці Педагогічної.


Сьогодні в невеликому приміщенні працюють 20 співробітників двох поштових відділень. Ну, добре, листоноші потіснилися й продовжують працювати. А хто подумав про жителів мікрорайону, який обслуговувало раніше 62-ге поштове відділення? Тепер по кореспонденцію, пенсію, посилки їм доводиться доїжджати на трамваї чи маршрутці.


А хто подумав з поштових чиновників, котрі завзято здійснюють оптимізацію поштової мережі, про листоношу 62-го відділення 81-річну Алевтину Панасівну Ашихміну, яка змушена через реформаторську сверблячку чиновників додатково проходити пішки в день зайві п’ять кілометрів?


Відповідно до посадової інструкції під час роботи на ділянці листоноша проходить до 15 кілометрів у день із сумкою, заповненою товарами для продажу.


Знову-таки відповідно до інструкції листоношам під час доставки пенсій, кореспонденцій заборонено користуватися громадським транспортом (усяке може статися: то сумку з пенсією намагаються вирвати, то просто «пожартувати» над листоношею). От і доводиться Алевтині Панасівні Ашихміній і колегам крокувати зайві кілометри.


Таке ущільнення робочих місць, звичайно, не сприяє поліпшенню якості роботи. А обурення клієнтів і поготів не має межі. До речі, розлючені поганою роботою поштовиків одесити, що проживають у мікрорайоні вулиці Педагогічної, підібрали через ріелторів приміщення для 62-го відділення зв’язку. Одеській дирекції необхідно просто укласти договір оренди й повернути поштове відділення на колишнє місце. Але чиновники не квапляться поліпшувати умови праці листонош. Понад те, «чорні мітки» про виселення почали одержувати й інші поштові відділення, приміром, 17-те, розташоване на вулиці Єфімова.


А тим часом, співробітники СБУ разом з військовою прокуратурою Одеського гарнізону викрили на хабарах керівництво обласної дирекції «Укрпошта».


Правоохоронці встановили, що начальник дирекції Наталія Приходько разом з виконуючим обов’язки начальника відділу оренди вимагали хабара від комерційної структури за передачу в оренду об’єктів нерухомості в центрі Одеси.


Чиновники оцінили в 9600 доларів США щомісячну оренду трьох об’єктів нерухомості загальною площею майже 1,5 тис. кв. м, а також земельної ділянки розміром 1,2 тис. кв. м. Через рік зловмисники обіцяли бізнесменам за «окрему плату» почати процедуру відчуження майна «Укрпошти» на їхню користь.


Оперативники СБУ затримали керівника відділу оренди в кав’ярні біля поштамту під час отримання оплати за перший місяць оренди. Начальника дирекції правоохоронці затримали в службовому кабінеті.


Чи борються листоноші за свої права? Звичайно, борються — пишуть листи зі скаргами, які не розглядаються. А тим часом, листоношам доводиться самим ремонтувати велосипеди й шукати для них запасні частини, купувати газові балончики для захисту від хуліганів і думати, як не змерзнути взимку в поштових відділеннях.


Це в Одесі така гнітюча ситуація. А в сільських районах вона геть критична. Про неї ми розповімо в наступній публікації.

Одеса.