До тарифів заклали чужі борги, витрати на поліграфію і навіть тренінги
У школах Шепетівки заняття проходять за скороченим графіком — урок триває півгодини. Все через те, що в класах дуже холодно, навіть у верхньому одязі діти мерзнуть. Така ж ситуація і в інших установах. Але й після роботи у квартирах із центральним опаленням не зігрітись. І це попри те, що з третьої декади жовтня міська влада оголосила про початок опалювального сезону.
З такими проблемами місто стикається вже давно. Кілька останніх років воно залишається одним із найпроблемніших в області, і кожен опалювальний сезон розпочинається із побоювань, що тепла там так і не буде. Нинішній жовтень не став винятком.
Причиною всьому — борги ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» за спожитий газ. Виникли вони давно через низку об’єктивних та суб’єктивних причин і наразі налічують майже кілька десятків мільйонів гривень. Погасити їх підприємство не має ані можливості, ані бажання. А НАК «Нафтогаз», де також розуміють, що ситуація зайшла в глухий кут, не відступається від свого: якщо Шепетівка не заплатить — залишиться без газу і тепла. Такі погрози лунають на початку кожного опалювального сезону. Але потім усе якось втрясається, і тепло з’являється. Хоча борг при цьому продовжує висіти дамокловим мечем над головами не тільки керівників підприємства, а й мешканців усього райцентру.
Кожна із сторін конфлікту намагається своїми силами виходити із нього. «Нафтогаз» погоджується хоча б на часткове погашення у кілька мільйонів. Але й це занадто великий тягар для комунальників. У свою чергу вони шукають шпарини, як доступитись до газової засувки. Кажуть, минулими роками було навіть таке, що самовільно зривали пломби. Тож тепер газівники перекривають подачу газу вже не на території теплопостачального підприємства, а на виході зі свого, щоб ніхто інший не мав доступу до засувок.
Тактика газівників зрозуміла, але вона не додає оптимізму мешканцям міста, які страждають від холоду. Єдине, що може «зігріти» всіх і розтопити лід у стосунках газопостачальників і комунальників, — гроші. А щоб знайти їх, не придумали нічого іншого, як переглянути тарифи на опалення.
На гарячі батареї «повісили» брифінги...
Та, схоже, і на цьому шляху почали заходити в глухий кут. До цього часу в райцентрі залишались актуальними тарифи, затверджені НКРЕКП — 38,71 гривні за один квадратний метр. А «Шепетівка Енергоінвест» наприкінці літа запросила аж 49,92 гривні. Комунальники пояснили, що все це через додаткові витрати. Мовляв, зростає вартість енергоносіїв, підвищується зарплата...
У Шепетівці вирішили розібратись детальніше і навіть створили для цього робочу групу в міськраді. Результати аналізу подивували багатьох. З’ясувалось, що комунальники не соромились і заклали в ціну не тільки свої проблеми, а й бажання та мрії.
Так, за їхні величезні борги мав би заплатити не хто інший, як споживач. Бо в запропонованому тарифі знайшлись 4,5 мільйона гривень, які входять до структури боргу перед «Нафтогазом». І не біда, що він виник свого часу зовсім не з вини споживачів, а через те, що ніхто так і не погасив, і не списав різницю в тарифах.
Крім того, у ціну включили понад триста тисяч гривень на ремонт автомобілів. Ще у вартість гарячих батарей увійшли шістдесят тисяч гривень на поліграфію та професійні періодичні видання і навіть на... проведення тренінгів — 240 тисяч гривень.
Від таких цифр закипіла не тільки вода у котлах. Тож представники робочої групи домоглись, щоб усі згадані видатки були виключені з тарифів. Усі ці «забаганки» вилились у п’ять мільйонів гривень, які й сподівались взяти із гаманців споживачів. Тільки після втручання влади і громадськості суми були переглянуті, а тариф вдалось зменшити на дві з половиною гривні за квадратний метр.
...І мрії про багате життя
У робочій групі переконані, що й це не межа. Ще наприкінці вересня до ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» надіслали лист, у якому просили відмовитись і від інших складових тарифу. Зокрема, йшлося про десятивідсоткову рентабельність. І варто було би зменшити свої апетити на мільйонні прибутки — компанія заклала в ціну майже 9,5 мільйона гривень.
Засумнівались і у тому, чи справді треба «витягувати» зі споживача ще майже мільйон гривень на виготовлення проектно-кошторисної документації на будинкові вузли обліку теплової енергії. Адже в переліку будинків виявились саме ті, для котрих ще торік була прийнята інвестиційна програма зі встановлення лічильників. Якщо передбачені інвестиційні видатки, то для чого їх брати ще й з тарифів?
Зрозуміло, що на ці та інші зауваження у представників підприємства знаходяться свої пояснення. Важко підтримувати успішне виробництво, якщо не вкладати в нього кошти. Але ж і джерела цих надходжень мають бути обдуманими. Як пояснити людям, в чиїх платіжках стоять тисячні суми за тепло, що так вони оплачують ще й навчання з підготовки та перепідготовки кадрів для теплопостачальників? Ще складніше пояснити, як таке навчання проводитиме підприємець, за яким навіть не зареєстрований відповідний вид економічної діяльності у сфері освіти.
У Шепетівській міськраді попросили прокоментувати і те, для чого у штаті підприємства є чотири юристи і при цьому воно включило у тарифи оплату професійних послуг адвокатського об’єднання.
Попри всі зауваження у ТОВ переконують, що вони не наганяють штучних цін. Мовляв, нині опинилися в ситуації, коли затверджені НКРЕКП розцінки не покривають витрат. А в результаті знову накопичуються борги і... місто ризикує залишитись без газу і тепла.
Ситуація справді непроста. Тут потрібно дуже добре розібратись у тому, чи тепловики боргують через розбалансованість цін, чи просто живуть не по кишені і покривають свої витрати за рахунок завищених розцінок.
Та попри все аналіз окремо взятої платіжки на окремо взятому підприємств показав, що не все так прозоро в системі комунального ціноутворення. Якщо на першу вимогу можна скинути по кілька гривень на кожному квадратному метрі опалюваних площ, то чому те саме не можна зробити з кожним кубометром води, газу, кіловатом електроенергії?
На жаль, споживачу закритий доступ до таких розрахунків. Зате він, обкладений будинковими і квартирними лічильниками, квитанціями і контролерами — весь на виду. І не дай Боже йому помилитись. Бо свої борги йому вже ні на кого не перекласти.
Ірина КОЗАК.
Хмельницький.
