Україна виконає рекомендації Венеціанської комісії (ВК) стосовно реалізації Закону «Про освіту» та робитиме це в тісному контакті з національними громадами. Про це очільник українського МЗС Павло Клімкін написав у своїй колонці на сайті «Європейській правді» після офіційного опублікування Комісією висновку стосовно нашого закону. За його словами, експерти констатували, що документ, будучи рамковим, залишає достатній простір для повноцінного вивчення учнями з нацменшин рідної мови. Конкретні ж положення і деталі мають бути закріплені в окремому Плані реалізації Закону «Про освіту», а потім, якщо необхідно, то і в Законі «Про загальну середню освіту», який саме зараз розробляється.
Міністр також наголосив, що для української сторони все ж надзвичайно важливо, що Комісія назвала посилення позицій державної української мови в освіті та обов’язковість її вивчення усіма громадянами країни не тільки законними, а й похвальними. Він також зауважив, що російській мові в Україні, яка масово звучить на вулицях великих міст, нічого не загрожує.

Міносвіти уже розробило моделі імплементації рекомендацій

У Міносвіти повідомили, що, як і зазначається у рекомендаціях, плановано повною мірою використати гнучкість, передбачену п. 4 ст. 7 Закону «Про освіту». У відомстві запропонували три моделі використання мов нацменшин у освітньому процесі, з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії.
Перша модель передбачає викладання мовою меншини всіх предметів з 1-го до 11-го (12-го) класу поряд з українською мовою для вразливих мов. Це мови нацменшин, які не мають власної держави для розвитку термінології, а також тих, що не живуть у середовищі власної мови. Наприклад, для кримських татар.
Друга модель розрахована на викладання для національних громад, мова яких належить до мов ЄС. Залежно від мовної групи та мовного середовища проживання використання цієї моделі може мати два варіанти.
Меншини, мова яких  належить до слов’янської мовної групи та які проживають у переважно українськомовному середовищі (наприклад, поляки, словаки, болгари), зможуть повністю навчатися рідною мовою у дитсадку та початковій школі, водночас вивчаючи українську. 
З 5-го класу будуть поступово запроваджуватися предмети українською мовою викладання. Їх частка збільшуватиметься та пропорційно зростатиме до старшої школи.
Представники неслов’янської мовної групи, які переважно проживають у середовищі рідної мови (румуни та угорці), матимуть більше часу на перехід на вивчення предметів українською, відсоток таких дисциплін буде меншим.
Третя модель стосується нацменшин, мова яких належить до однієї з українською мовної сім’ї, а також, що проживають переважно в середовищі власної мови (російська мова). Ці учні переходитимуть на навчання предметів українською одразу після 5-го класу. При цьому в школі продовжать викладати російську мову як предмет.

Угорщина не відступає

Тим часом Будапешт продовжує наполягати, що Комісія підтримала їхню сторону. Глава МЗС Петер Сійярто заявив,  що з документа ВК зрозуміло, що «правильне рішення» — це внесення змін у суперечливу 7 статтю Закону «Про освіту». «Угорщина не може підтримувати прагнення України в міжнародній політиці доти, поки не відбудуться зміни», — сказав Сійярто.
Одразу після цих слів на сайті нашого МЗС з’явилося повідомлення, у якому відомство закликало утриматися від подальшого вільного тлумачення згаданих рекомендацій, припинити політизацію питання нового освітнього закону, його використання для спекуляцій і конфронтації. У тексті не згадується жодна конкретна країна, але очевидно, що перший адресат — Будапешт.

Комісія підтвердила правильність напрямку реформ

Отож, якщо і була надія, що експертна оцінка ВК зніме напругу між Києвом та Будапештом, то цього не сталося. І прихильником такої ситуації виступає не українська сторона. Тому «Голос України» поцікавився у експерта з українсько-угорських відносин Дмитра Тужанського: чи лише Закон «Про освіту» заважає повернутися до нормалізації діалогу між країнами?
— Допоки не були відомі попередні висновки Венеціанської комісії, і українська, і угорська сторони фактично прямо заявляли, що це будуть лише рекомендації, які не є обов’язковими і вони принципово нічого не змінять. Зараз позиція і Києва, і Будапешта так само симетрично змінилася: обидві сторони заявляють про свою перемогу, однозначність рекомендацій Комісії та необхідність їх виконати. Це вкотре доводить те, на що мало звертали увагу з самого початку: загострення у відносинах між Україною та Угорщиною сталося не тільки через освітній закон.
Він став лише приводом, і ситуація складніша, непорозуміння глибше, хоч і не таке критичне, як це може здатися з емоційних заяв з елементами шантажу. Рішення Венеціанської комісії є несподівано змістовним та чітким, і може стати реальним планом не тільки якісної імплементації Закону «Про освіту», а й порозуміння між Києвом та Будапештом. Це рішення є не проукраїнським чи антиугорським. Воно є проєвропейським. Це справді експертний та тверезий погляд на ситуацію збоку, якого дуже не вистачало останні кілька місяців.
— Позиція України наразі у питанні Закону «Про освіту» стала сильнішою?
— Звичайно, адже Венеціанська комісія підтвердила правильність напрямку реформ, який обрав Київ. Але водночас європейські експерти чітко вказали не стільки на слабкі сторони закону, скільки на загрози, які можуть виникнути в процесі його імплементації. Тому на українській стороні зараз лежить велика відповідальність якісного втілення Закону «Про освіту» — від удосконалення методик вивчення української мови нацменшинами до розробки спільно з громадами нацменшин балансу з вивчення предметів тією чи іншою мовою.
Не менша відповідальність зараз і на Будапешті, адже подальша мова шантажу та блокування євроатлантичної інтеграції України буде тільки шкодити як Угорщині, так і угорській громаді в Україні. Дуже важливо, аби офіційний Будапешт був одним із тих, хто хай і не підтримує цей закон про освіту, але принаймні не блокував би його імплементацію та не дошкуляв країні, яка веде війну й намагається робити реформи. Хочеться вірити, що Будапешт змінить тактику дій щодо України і повернеться до стратегії, про яку так часто досі повторює: що Угорщина є і готова надалі бути головним лобістом України в Європі. Час це довести.
— На вашу думку, який надалі буде міждержавний діалог між країнами?
— Подальший діалог Києва і Будапешта буде дуже непростий. Не виключаю подальшого шантажу чи випадів з боку Будапешта, особливо до, по-перше, парламентських виборів в Угорщині, які відбудуться у квітні, по-друге, можливої ротації в уряді після тих виборів, або, по-третє, особистої зустрічі Віктора Орбана та Петра Порошенка. Порядок денний українсько-угорських відносин доволі великий, і в ньому за ці роки накопичилося чимало чутливих тем для обох сторін.