Нарешті сталось те, до чого ми так довго прагнули: наздогнали і навіть перегнали Європу. За рівнем цін на продукти. Принаймні на молочні. Тепер купувати сири, вершки, йогурти, кисломолочні продукти вигідніше у європейських столицях, аніж на наших базарах, у фермерських ятках чи в супермаркетах. І хоча офіційна статистика не поспішає порівнювати вітчизняні ціни з тими, що по той бік західного кордону, проте українці, які вільно подорожують, мають можливість переконатись у цьому на власні очі.
Приміром, у Німеччині, країні, яку не назвеш «дешевою» навіть серед європейських, вдасться придбати різні сирні делікатеси значно дешевше, а те, що підпадає під розпродаж — просто за безцінь порівняно з українськими вартостями.
А такий вигляд має молочний набір від ближчих сусідів — угорців: твердий сир відмінної якості можна купити за 130 — 140 гривень. У нас тепер навіть сирний продукт стільки не коштує. Кілограмова упаковка йогурту зі свіжими фруктами — десь півсотні гривень. А у нас віднедавна майже стільки ж доводиться віддавати за 350 — 400 грамів. Список можна продовжувати. Хоча інколи немає з чим провести паралель, бо наш асортимент бідніший.
Та не обійтися без головного порівняння: у тій же Угорщині мінімальна зарплата становить 500 євро. Із нашою у 3,2 тисячі гривень якось навіть незручно порівнювати.
Невже тепер доведеться по молоко та сметану їздити на ... європейські базари?
Буквально за пару останніх тижнів вартості поповзли як піна на молоці, що закипає — трохи загавився і вже «прогорів» на 20 — 30 гривень на літрі сметани. Покупці знову і знову перераховують гроші у своїх гаманцях: а що ж буде далі? Навіть для традиційного сезонного підвищення це вже занадто.
Фахівці стверджують, за рік індекс молочного кошика зріс більш як на чверть. Причому подорожчали всі молокопродукти. Якщо рік тому разом за кілограм масла, м’якого сиру, літр сметани і молока можна було заплатити 258 гривень, то на початок грудня сума дійшла до 326.
Але й це не межа. Бо цими днями на продовольчому ринку у Хмельницькому тільки за літр жирної сметани треба віддати аж 120 гривень. До позначки у 100 гривень наближається і базарний сир...
Визнати факт зростання змушена навіть офіційна статистика, хоча вона не оперує такими вражаючими цифрами. У Хмельницькому облстатуправлінні, наприклад, стверджують, що за останній місяць ціни на продукти зросли лише на відсоток. Але додають, що стабільно дорожчають сметана, молоко, масло, сири, тобто практично весь згаданий кошик. Тільки за останній місяць вартості зросли на 5—8 відсотків.
Хто так сильно «накручує» ситуацію, пробую розібратись разом із тими, хто продукує цей товар. Точніше — сировину для нього.
Скільки не працюй — від мінімалки не відірвешся
— З самісінького ранку до пізньої ночі місимо й місимо болото. Нинішня осінь і початок зими такі дощові — вологість скрізь. А ще весь одяг просяк гноївкою, — наче вибачається Світлана, скидаючи стару куртку. — Що поробиш, коли майже цілий день у хліві...
Світлана разом із чоловіком Аркадієм живе у невеличкому селі в Деражнянському районі на Хмельниччині. Ще молоді люди, їм ледь за сорок, але на вигляд значно старші. Видно, що і руки у них спрацьовані, і шкіра на обличчі загрубіла від вітру та холоду, і справді, запах гною міцно в’ївся.
Не перший рік вони тримають корів. Колись давно розпочинали з однієї, а нині мають аж вісім. Розширювати своє «виробництво» змушені були з однієї причини — це єдина можливість заробити в селі. Тепер їхній хлів — майже міні-ферма, якій підпорядковане все життя. Кажуть, що це ще не так багато, дехто тримає і по тринадцять—п’ятнадцять корів. Але родина на такі «рекорди» не йде. Бо з кожним роком обходити худобу стає дедалі важче. І дорожче.
Робочий день розпочинається не пізніше четвертої години ранку. Ще затемна натягають на себе звичну робу і до хліва. Подоїти, нагодувати, напоїти. Треба ще глянути і до поросят, і до курей — ну як без цієї живності в селі? За роботою ледь встигають і самі чи то поснідати, чи пообідати, бо якось все збігається.
І знову подоїти. Винести гній, свіжої соломи підстелити. І ще раз подоїти. І знову дати їсти... Набридає це читати? А робити?
Все доведено до автоматизму, бо повторюється з дня у день. Все життя. Без вихідних. Без свят. Без відпусток. І без лікарняних. А ще навіть без мінімального страхового стажу. І, як з’ясувалося, без будь-якої надії його заробити, бо роки вже минули.
Все це просто азбучна історія. Але її до кінця може зрозуміти тільки той, хто розпочинає день із вилами в руках і у старій куфайці й так само закінчує його.
Я цікавлюсь у подружжя, заради чого така важка і безпросвітна праця? Вони не приховують своїх статків. Кажуть, у кращі місяці заробляють до 20 тисяч гривень, здаючи молоко. Це максимум. І, на перший погляд, чимало. Бо майже у 3,5 разу більше, ніж середня зарплата в області.
Але розділимо суму на двох. А потім — на півтори зміни, які відпрацьовують за добу. І ще врахуємо «надурочні» за вихідні дні. У результаті на кожного із подружжя припаде все той же мінімальний заробіток.
Ціни зростають. Достаток — ні
Говорити, що такі сільські родини, які залишаються в країні основним виробником молока, можуть хоч якось впливати на ціноутворення, навіть не доводиться. Сьогодні середні закупівельні ціни на молоко першого і вищого ґатунку коливаються в межах 9—10 гривень за літр. А те, що йде з господарств селян, позначається нижчим ґатунком і коштує на кілька гривень менше. Так було завжди. Але тепер розрив між вартістю сировини і готової продукції перетворився на величезну прірву.
До того ж навіть мінімальні гроші вдається отримувати не всім здавачам. «Голос України» вже повідомляв, що минулого тижня у Шепетівському районі на Хмельниччині стався «молочний бунт», коли селяни з кількох районів наважились перекрити дорогу, вимагаючи, щоб з ними розрахувались за молоко, здане ще у жовтні та листопаді.
Люди розчаровуються не тільки у такому безправному партнерстві, але й у заробітках. А тому дедалі частіше згортають «бізнес» у своїх хлівах.
Доки побільшає комплексів, хліви опустіють
Про прагнення відновити тваринницьку галузь, зокрема і молочні ферми, заявляв не один потужний інвестор, що орендує землі на Хмельниччині. Минулими роками і справді стали до ладу кілька нових тваринницьких комплексів. Але наразі особливої активності підприємців у цій сфері не спостерігається. Область ще продовжує звітувати, що на початок листопада мала понад 245 тисяч голів великої рогатої худоби, із яких 134,6 тисячі корів. Але попри те, що на новітніх фермах намагаються збільшувати поголів’я, загальна кількість корів знову впала майже на відсоток, порівняно із минулорічними даними. Це потроху скорочують своє стадо селяни.
...Коли з новими знайомими я завела мову про перспективи їхнього сімейного бізнесу, подружжя приголомшило новиною: хочемо виїхати з села. І їхні наміри реалістичні, бо вже придбали квартиру в новобудові в обласному центрі. Щоправда, про швидкий переїзд не йдеться, адже там — лише голі стіни, і ремонт затягнеться надовго. Доки збиратимуть на облаштування оселі гроші, триматимуть і корів. А там...
Чи переживе вітчизняний молочний ринок втрату такого виробника? Звичайно. Але подібні тенденції не додають підстав сподіватись на те, що молочна продукція у найближчій перспективі стане доступнішою для споживача.
Водночас представники великих молочних ферм не приховують: вони і надалі вкладатимуть кошти у розвиток бізнесу, аби отримувати сировину екстра-ґатунку і... продавати її за найвищими цінами переробникам. Їх справа має бути високорентабельною і окуповувати затрати. Подібні бізнес-плани і у тих, хто кладе вже готовий продукт у молочний кошик. До того ж економічні реалії підштовхують до зростання виробничих витрат. Словом, усі ланки «молочного» ланцюга так чи інакше зацікавлені у підвищенні вартостей.
Проблема тільки у тому, чи встигатиме за такими темпами покупець? І чи зможе він один «витягнути» на собі всі витрати молочного бізнесу? Попит на дорогу молочку вже падає. Якщо ще місяць тому в сусідній молочній лавці люди, переважно пенсіонери з низькими статками, займали чергу ще за дві години до відкриття, щоб встигнути купити фермерську сметану по 60 гривень за літр, то тепер там можна застати ще й учорашню. За 75 гривень...
А за дешевшою сметаною люди з цієї черги до об’єднаної Європи не поїдуть.
Хмельницька область.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
