На запитання, чому дорожчає м’ясо, здебільшого можна почути таку відповідь: інфляція, що зростає, піднімає всі вартості без винятку. Навіть офіційна статистика змушена це визнати. Індекс споживчих цін на Хмельниччині у грудні, відносно попереднього місяця, становить 101,1 відсотка. За рік потроху набігає цифра, яка перетворюється на сотні й навіть тисячі гривень додаткових витрат.
Але навіть попри такі доволі обережні підрахунки офіційної статистики деякі показники вражають. Так, з початку минулого року на ринках області найбільше подорожчало ... сало (!) — на 68,4 відсотка. Тривалий час саме воно залишалось одним із найдешевших, а відтак і найдоступніших продуктів тваринництва. Тепер смак шкварок багатьом доведеться забувати. Але чому так сталось, що традиційно дешевий продукт перетворився на дорогий делікатес?
Падіння триває чверть століття
Від того, що інфляційні процеси впливають на вартість харчів, нікуди не подітись. Але так само незаперечним є й інший факт: тваринницька галузь краю останніх чверть століття переживає стабільне падіння з року в рік. При цьому не було жодного випадку, коли вдалося хоча б утриматись на рівні попереднього. 2017-й не став винятком.
На початку грудня в області значилося 235 тисяч голів великої рогатої худоби, майже 339 тисяч свиней, понад 28 тисяч овець та кіз. У порівнянні до цієї ж дати 2016-го поголів’я усіх видів скоротилося. На перший погляд, рівень падіння не такий вже й великий — від 0,1 до 2,3 відсотка. Але ось так зникає відсоток за відсотком, а потім набігають тисячі тонн м’яса, які ми так і не з’їли.
Тут мушу вдатися до невеликого історичного екскурсу. У середині 1990-х, які тепер вважаємо найважчими часами пострадянської економіки, Хмельниччина мала понад мільйон голів великої рогатої худоби. Причому дійне стадо становило приблизно третину від усього поголів’я. Тобто переважна більшість тварин тоді йшла на м’ясо. А нині загальна цифра впала до 230 тисяч, причому більше половини — 130 тисяч — корів. Якщо молочні ферми ще хоч у деяких районах збереглись, то комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби практично зникли.
Тим же шляхом йде і свинарство. За згаданий період поголів’я скоротилося удвічі — із 678 тисяч до 329 тисяч. Ну і щоб картина була повною, додам, що у вівчарстві кількість тварин впала із 182 тисяч до 27 тисяч.
До таких далеких порівнянь тепер ніхто не вдається. Мало того, Хмельниччина і досі залишається в п’ятірці лідерів серед інших областей за рівнем розвитку тваринництва. Тож в області ситуацію не вважають небезпечною, а тим більше — критичною.
Однак не треба бути далекоглядним аналітиком, щоб зрозуміти, скорочення виробництва не призводить до наповнення ринку.
Так багато м’яса, що аж ... мало
Може здатись, що твердження про м’ясний дефіцит — велике перебільшення. Справді, м’ясні відділи супермаркетів і базарні прилавки забиті товаром. Асортимент чималий: є все — від субпродуктів до вирізки вищого ґатунку. Та проблема в іншому — ціна робить товар все менш доступним для покупців. У багатьох родинах суттєво обмежують м’ясний раціон, а у бідних -взагалі змушені від нього відмовлятися.
Зрозуміло, що в формуванні ціни на цей товар беруть участь різні чинники. Але й того класичного правила економіки, коли скорочення обсягів виробництва веде до збільшення вартості, теж не відкинути. Як приклад цьому і те, за січень—грудень в області було реалізовано на забій 79,7 тисячі тонн худоби та птиці. Це знову-таки менше, ніж за такий період 2016-го. Зате ціна значно вища.
Хоча не можна відкидати і те, що загальний обсяг продукції тваринництва, поставленої сільгоспвиробниками краю, зріс на 3,5 відсотка. Але ця «бочка смальцю» ніяк не обійшлась без ложки дьогтю. Середні ціни продажу продукції тваринництва сільгосппідприємствами підвищилися на понад 33 відсотки. І якщо, приміром, у листопаді, порівняно з жовтнем, середні ціни реалізації рослинницької продукції впали майже на п’ять відсотків, то у тваринництві — зросли ледь не на десять.
Так виробничники покривають свої витрати і заробляють прибутки. Але, врешті-решт, всі витрати бере на себе покупець. А його можливості не безмежні.
Новорічно-різдвяне зростання цін чимало продавців пояснювали насамперед традиційним ажіотажем під час передсвяткових закупів. Але, як вже траплялось не раз, свята минають, а ціни вже не повертаються до старих позначок.
За різними даними, споживання м’яса на людину в Україні становить від 50 до 60 кілограм на рік. Фахівці кажуть, що це на 35—40 відсотків менше від раціональної норми харчування. Але середня цифра може суттєво відрізнятись від щоденного раціону родини пенсіонерів, багатодітної сім’ї та й тих, хто живе на мінімальну зарплату. Якщо зважати, що у структурі споживання м’яса майже половину займає птиця, стає зрозумілим: від повноцінного здорового харчування більшість українців відділяє прірва із двох факторів — низький рівень виробництва м’яса і високі ціни на нього. Навіть якщо до свят кожен все-таки накриває гарний стіл, здолати цю прірву не вдасться. Принаймні за теперішніх темпів розвитку тваринництва.
Хмельницька область.
Фото надано автором.
