Цю унікальну спеціальну медичну операцію, проведену одеськими лікарями, сьогодні обговорюють далеко за межами Південної Пальміри. Медичні світила сходяться в думці, що вона відкрила практично нову сторінку в порятунку людського життя. Нових методик винайдено не було, але вразила сміливість, щонайвищий професіоналізм одеських лікарів-реаніматологів, які забезпечили транспортування важкохворого на відстань 8500 (!) кілометрів у звичайному залізничному стандартному купе за маршрутом Одеса—Москва—Харбін (Китайська Народна Республіка).

Андрій КОРОТКОВ, лікар-реаніматолог першої категорії:

— Медичні консиліуми з китайськими колегами допомагали виробляти правильні дії із забезпечення безпеки здоров’я пацієнта. Українська методика інтенсивної терапії у критичних ситуаціях відрізняється від подібної китайської методики. У наших суперечках завжди перемагала українська методика, що згодом китайськими колегами було визнано правильним.

Галина РОМАЩУК, медична сестра:

— По суті, купе перетворилося на маленьку палату інтенсивної терапії, реанімацію. Пацієнт перебував під нашим медичним контролем 24 години на добу. Ситуації виникали й позаштатні, й критичні. Ми не панікували, тому що мали чималий досвід, змогли забезпечити і грамотний медичний контроль, і хорошу вентиляцію легенів хворого. Здійснювався моніторинг дихання, серцебиття і кров’яного тиску. У разі порушення в пацієнта дихання його підключали до апарата штучної вентиляції легенів і спостерігали за ним для того, щоб не допустити розвитку ускладнень.

 

Від одеських лікарів очікували дива

76-річного громадянина Китаю, котрий приїхав в Одесу до родичів, підстерегла дуже серйозна хвороба. Діагноз синдрому Гієна-Барре, який було поставлено йому медиками одного із приватних медичних центрів, особливих надій на швидке одужання не вселяв.
Отож дідусеві з Китаю довелося провести у відділенні інтенсивної терапії 67 днів. Від одеських медиків очікували дива й вони його зробили — здоров’я пацієнта поліпшилося, він готувався до виписки. Але якось під час чергової консультації родичі хворого звернулися до керівництва медичного центру із запитанням: чи можуть одеські лікарі забезпечити транспортування пацієнта до Китаю? Запитання виявилося далеко не риторичним. У світовій практиці не було прикладів перевезення хворих із таким діагнозом на такі величезні відстані. Було створено штаб з вивчення можливості проведення цієї спецоперації. Очолив його лікар-анестезіолог вищої категорії Валерій Артеменко. До складу медичної бригади ввійшли Андрій Коротков, лікар-анестезіолог першої категорії, і медична сестра Галина Ромащук. Звісно, що родичі пацієнта з Китаю, численна китайська діаспора із самого початку надавали допомогу одеським лікарям.

Складніше за математичне завдання

План, що розробили медики, був простий і одночасно складний. 8500 кілометрів із хворим, якому необхідна штучна вентиляція легенів, можна було здолати тільки в залізничному вагоні. Літак, морське судно виключалися одразу з міркувань безпеки. Час у залізничному сполученні — 192 години з однією пересадкою в Москві. Була зібрана необхідна медична база — мобільне устаткування для штучної вентиляції легенів, портативний концентратор кисню, аспіратор, два ручні балони з киснем, набори медикаментів. Три дні в медичному центрі разом із двома фахівцями, що прибули з Китаю, проходили інструктивно-методичні заняття, під час яких відпрацьовувалася не просто методика забезпечення пацієнта киснем, а дії медичної бригади за можливих позаштатних ситуацій.
Наприкінці липня розпочався перший етап спецоперації «Китайський пацієнт». Маршрут Одеса—Москва здолали і лікарі, і хворий успішно — не було жодної позаштатної ситуації. У Москві на Київському вокзалі учасників медичного проекту зустрічали спеціалізована машина для надання екстреної допомоги й лікарі з китайської діаспори. Хворого перевезли на Ярославський вокзал, де було обладнано тимчасовий медичний пункт. У ньому медикам довелося очікувати впродовж 10 годин початку посадки на поїзд Москва—Пекін. І перші випробування почалися вже під час неї. З’ясувалося, що родичі не змогли придбати квитки у спеціалізований вагон для перевезення пасажирів з інвалідністю, тож до Харбіна довелося їхати у звичайному пасажирському купе. По-друге, прохід у вагоні виявився вузький для медичних нош і тому хворого довелося заносити у вертикальному положенні. Буквально на другий день шляху китайський пацієнт став багровіти на очах, його обличчя опухло, він періодично непритомнів. Спостерігалися явні ознаки алергійного нападу. Щоб зняти його, необхідно було визначити алерген. Ним виявилися помідори. У Москві родичі виконали прохання хворого й нагодували його цими овочами.
За сім діб шляху до Харбіна одеським медикам довелося практично не змикати очей — у пацієнта почалися проблеми із сечовивідними шляхами, різко підвищувалася температура, виникали набряки, була втрата свідомості. Ще складнішою проблемою виявився мовний бар’єр. Перекладач, за допомогою якого підтримувався контакт із пацієнтом, залишився в Москві. Хворий не знав ні російської, ні української, ні англійської —  тобто не міг повідомити про стан свого здоров’я. Спілкуватися з ним доводилося за допомогою голосових перекладачів мобільного телефону. Ця функція телефону працює тільки за наявності Інтернету, тому все спілкування відбувалося лише на великих станціях. 

Китайські колеги аплодували

За півгодини до прибуття поїзда в Харбін пацієнта перенесли на руках у тамбур вагона. Там підключили обладнання для роботи апарата штучної вентиляції легенів, напоготові були крапельниці. На пероні вже чекала машина медичної допомоги, яка й доставила китайського дідуся в лікарню. Так завершилося безприкладне відрядження одеських медиків, які після прибуття в Харбін стали справжніми героями дня. З’ясувалося, що про спецоперацію знав весь Китай. Серед медичного співтовариства країни розгорілися навіть суперечки. Було чимало скептиків, які не вірили, що хворого вдасться довезти живим.
Коли перед від’їздом Галина Ромащук і Андрій Коротков зайшли попрощатися з пацієнтом до муніципальної лікарні міста Харбін, китайські лікарі зустріли їх оплесками. Ну а про його родину й говорити не доводиться — рідні плакали від щастя, що глава сімейного клану прибув живий із далекого українського міста на батьківщину.

В’ячеслав ВОРОНКОВ.
Фото В’ячеслава ТЕНЯКОВА.

Одеса.

 

ДОВІДКОВО

За синдрому Гієна-Барре імунна система людини вражає частину периферичної нервової системи. За цього синдрому можуть бути порушені нерви, що контролюють рухи м’язів або передають больові, температурні й дотикові відчуття. Це може призвести до м’язової слабості і втрати чутливості в ногах або руках. Рідкісне захворювання здатне вражати людей будь-якого віку, але найчастіше воно зустрічається в дорослих, особливо в чоловіків.