У середу закінчилися переговори переможців парламентських виборів до Бундестагу — блоку Християнсько-демократичний союз (ХДС) та Християнсько-соціальний союз (ХСС) і Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) — щодо формування урядової коаліції. Лідери цих політичних сил на прес-конференції заявили, що вони пройшли успішно, учасникам удалося знайти компромісні рішення з багатьох проблемних питань масштабної коаліційної угоди.
За повідомленням агенції «Рейтер», сторонам найважче далися такі теми, як біженці, політика у галузі охорони здоров’я і ринку праці. Учасники переговорів також домовилися про розподіл міністерських «портфелів» у новому уряді.
Але про перемогу сурмити ще надто рано, оскільки остаточну крапку в коаліційному документі поставлять 440 тисяч рядових соціал-демократів, котрі мають сказати йому «так» чи «ні» під час партійного опитування. Для ознайомлення з коаліційною угодою її текст буде розіслано поштою.
Підрахунок голосів відбудеться 3 березня. Але ні оглядачі, ні політологи не мають однозначного прогнозу, як саме проголосують потенційні партнери консерваторів. Адже в самій СДПН досі точаться дискусії, які свідчать, що прихильників спільної роботи з ХДС/ХСС серед них надто мало. Зокрема тому, що консерватори надто перетягують «ковдру» на себе, не даючи соціал-демократам можливості реалізовувати власну програму. Не останню негативну роль відіграла й позиція лідера партії Мартіна Шульца, який спочатку наполіг на переході в опозицію, а невдовзі змінив політичний курс. Особливо непоступлива у цьому питанні молодь, чий лідер Кевін Кюнерт — один із найвпливовіших опонентів консерваторів — закликав німців ставати членами СДПН бодай для того, щоб проголосувати проти створення «великої коаліції». На заклик відгукнулося 20 тисяч симпатиків цієї партії.
Тим часом створення «великої коаліції» для Ангели Меркель — єдина можливість сформувати уряд, який би мав стабільну більшість у парламенті, а також зберегти за собою посаду канцлера.
Але якщо все-таки члени СДПН проголосують проти, то якого розвитку подій слід очікувати? Дехто каже, що найпростіший варіант — нові вибори. Однак для Німеччини цей шлях не такий уже й простий, оскільки Бундестаг не може оголосити саморозпуск, а лідерам політичних сил Меркель і Шульц цього теж не вдасться зробити, оскільки це суперечить Конституції ФРН. Та й вони самі неодноразово зазначали, що не бажають нових виборів. Не в останню чергу тому, що можуть поступитися правим популістам «Альтернативи для Німеччини».
За Конституцією, у разі, якщо консерватори та соціал-демократи не домовляться, то далі управлятиме процесом президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр. Він має повноваження запропонувати парламенту кандидатуру канцлера. Якщо навіть «велику коаліцію» не буде створено, то нею стане Ангела Меркель, оскільки вона — лідер партії ХДС , що на виборах здобула першість. Для затвердження Меркель потрібна абсолютна більшість. Але якщо коаліцію не вдасться створити вже з другої спроби, то навряд чи вона матиме абсолютну більшість під час таємного голосування у Бундестазі. В такому разі, згідно із Конституцією ФРН, упродовж двох тижнів депутати мають проголосувати за кандидата, якого самі за-
пропонують — теж абсолютною більшістю голосів. Якщо обрати канцлера знову не вдасться, то за два тижні має бути проведене ще одне голосування. Але на цій фінальній частині виборів канцлера достатньо простої більшості голосів парламентаріїв.
Якщо станеться саме так, то президент ФРН повинен вирішити, чи стане обраний кандидат канцлером, главою уряду меншості, який для ухвалення важливих політичних рішень щоразу шукатиме підтримку в більшості депутатів.
Берлін.