У Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного влаштували круглий стіл, присвячений 150-річчю видатного земляка — письменника, літературознавця, етнографа, лікаря, художника Григорія Коваленка. Водночас у художньому музеї виставили чотири його картини, які свого часу передала туди донька Григорія Олексійовича Оксана Каплуновська. Так більш ніж скромно в обласному центрі відзначили ювілей справжнього подвижника української справи.

На знімку: «Портрет українки» роботи Григорія Коваленка
із зібрання Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені М. Ярошенка.

Хоча багатогранність таланту і працьовитість цього воістину народного просвітителя досі вражають багатьох.
Пишучи вірші, оповідання, п’єси, статті, літературознавчі й етнографічні розвідки, Григорій Коваленко постійно згуртовував довкола себе однодумців. Разом із соратниками, серед яких був і Панас Мирний, став співзасновником і одним із редакторів відомого часопису «Рідний край», який виходив у 1905—1906 роках. Зрештою, в 1913—1914 роках заснував і видавав навіть власний журнал «Життя і знання», заборонений тодішньою владою. Визначальною була його роль й у створенні полтавської «Просвіти». Як художник він створив свою Шевченкіану, увічнював яскраві образи земляків.
Усе те, звісно, не могло залишитися непоміченим ідеологічними церберами. За таке крамольне українофільство Григорія Коваленка переслідували й неодноразово заарештовували. А сумнозвісного 1937-го 69-річного чоловіка звинуватили в організації «контрреволюційної групи» у Полтавському педагогічному інституті та поширенні націоналістичної літератури серед молоді. Тож після кількох місяців ув’язнення його за постановою особливої трійки НКВС розстріляли. Навіть місце останнього спочинку Григорія Коваленка невідоме...
На жаль, фактичне знущання над його пам’яттю та, власне, здоровим глуздом у Полтаві продовжується. Тут, майже у центрі міста, зберігся будинок, у якому він жив із родиною та працював. Щоправда, після перебудови та утеплення новими господарями ту споруду вже, як то кажуть, не впізнати. Ще прикріше те, що, всупереч наполяганням місцевих просвітян, міська влада не погодилася перейменувати «рідну» Григорію Коваленку вулицю. Тож і сьогодні вона залишається Уютною — таким собі зросійщеним мовним покручем, де немає жодної згадки про видатного земляка.

Василь НЕЇЖМАК.
Фоторепродукція автора.

Полтава.