Парламентська більшість у складі ХДС/ХСС та СДПН створена, новий уряд сформовано. Якщо бундестаг 14 березня проголосує за запропоновану президентом ФРН  кандидатуру Ангели Меркель на посаду канцлера, то члени кабінету складуть присягу, а це, найімовірніше, станеться, і «велика коаліція» разом з урядом розпочне реалізацію коаліційної угоди. У ній, на відміну від таких само документів минулих років, чимало місця відведено Україні. На що нашій країні слід очікувати від ФРН у найближчі чотири роки, кореспондент «Голосу України» запитала у старшого директора програм Фонду Маршалла «Німеччина — США» Йорга Форбріга (на знімку).

— Пане Форбріг, які пріоритети щодо України будуть у політиці уряду ФРН?

— Я б не сказав, що вони будуть дуже змінені, адже управлятиме країною та само коаліція, яка була досі. Тож і пріоритети в політиці ФРН будуть такими само, як і до виборів. Здебільшого основні напрями діяльності нового уряду залишаться незмінними.

Щодо відносин з Україною, зокрема у «найгарячіших» аспектах, то Німеччина й надалі активно співпрацюватиме у процесах з виконання Мінських угод, здійснюватиме менеджмент конфлікту на Донбасі, наполягатиме на реалізації механізму санкцій, запроваджених проти РФ. Щодо цього вже були зроблені чіткі заяви політиків, передусім канцлера Ангели Меркель. Водночас Україні надаватиметься всебічна підтримка. Але в основному зміни не передбачаються.

— Вони не передбачаються також і в економічній політиці щодо України? 

— Так, водночас це означає, що в амбівалентності політики України та РФ, яка реалізовувалася упродовж останніх років, теж мало що зміниться. Коли я кажу про амбівалентність, то маю на увазі такі спірні питання, як, приміром, розбудова газопровідних магістралей. І про те, як у нинішніх умовах можливо налагоджувати з Росією партнерські відносини, передусім у галузі економіки, поєднуючи з геополітичною ситуацією у східній Європі. Така амбівалентність дещо визначена, з одного боку, засадами християнських демократів і канцлера Ангели Меркель, котра представляє тверді та принципові позиції. З другого — соціал-демократи, як коаліційні партнери, котрі мають дещо м’якшу політичну позицію.

— У багатьох ЗМІ було повідомлення, що економіка Росії значно зросла. Виходить, що економічні санкції проти неї не були ефективними?

— Я б так не казав, якщо йдеться про 2% зростання у такій величезній країні, як Росія. Для Росії з прогнозованою зростаючою економічною силою — це надзвичайно низький показник. Особливо, з огляду на спад економіки Росії упродовж останніх років.

Відтак я б не говорив про зростання її економіки. Швидше це те, що уряду РФ удалося запобігти подальшому «обриву», особливо фінансового сектору. Сталася своєрідна стабілізація, але в жодному разі не зростання. Для цього у Росії елементарно не існують необхідні структурні умови. Крім того, бракує прагнення позбавитися односторонньої залежності від експорту газу та нафти. Щодо структурних умов, то йдеться про правові реформи, які б могли зробити можливим існування маленьких, а не лише великих підприємств. Тому вважаю, що Росія знаходиться далеко від будь-якого зростання, а за нинішніх політичних умов цього годі й чекати.

— Як досягатиметься баланс інтересів щодо політики Німеччини у відносинах з Росією, якщо враховувати, за вашим же висловом, що у партнерів по коаліції, зокрема соціал-демократів, «дещо м’якша позиція», ніж у представників блоку ХДС/ХСС?

— Деякі заяви останніх років, особливо ті, що робили представники соціал-демократів, будуть спрощуватися. По-перше, не забувайте, що тривала передвиборча боротьба, а Росія була темою, де політики СДПН хотіли особливо чітко відокремитися від

Ангели Меркель і ХДС. Відтак уже невдовзі буде видно, що залишиться від зроблених раніше заяв соціал-демократів. По-друге, багато залежатиме від особи міністра закордонних справ Гайко Мааса. М’яка позиція щодо Росії попереднього очільника цього відомства, Зіґмара Ґабріеля, не збігалася з позицією багатьох інших його однопартійців. Та й не слід забувати, що, незважаючи на важливість цієї посади, однак політику щодо Росії та України в уряді вирішує канцлер Ангела Меркель. Тому впродовж останніх років ми мали нагоду спостерігати надзвичайно активну роль канцлера ФРН щодо конфлікту на сході України. І це матиме продовження і в майбутньому.

— Навіть усупереч великому тиску на політику уряду представників економіки, особливо в галузі енергетики, котрі наполягають на тому, щоб встановити з Росією партнерські відносини?

— Незважаючи ні на що, я вважаю, що напрям, який задала Ангела Меркель, і який узгоджений на європейському рівні, загалом буде продовжений. Не думаю, що новий уряд ФРН буде щось змінювати у східноєвропейській політиці, принаймні цього не станеться з боку Німеччини. На мій погляд, найімовірніше, що інші країни Європи дедалі більше ставлять під питання консенсус щодо санкцій проти Росії. Побоююся, що такі країни, як Італія, Угорщина чи Австрія можуть зруйнувати консенсус у цьому питанні, але не Німеччина.

Інтерв’ю взяла Наталія ПИСАНСЬКА.

Берлін.

Фото надане Йоргом Форбрігом.