У польському суспільстві побутує переконання, що їхнім народним обранцям ведеться чи не найкраще серед представників різних професійних груп. Під особливо пильною увагою громадськості та ЗМІ, а трапляється, що й самих колег-парламентаріїв, політичних опонентів, є видатки на пересування депутатів нижньої палати — Сейму, яких називають «послами».

На запит «Голосу України» в канцелярії Сейму РП (відповідник апарату Верховної Ради України. — Ред.) дуже лаконічно пояснили, що на підставі закону «Про виконання мандата посла і сенатора» та Регламенту Сейму встановлено внутрішні принципи використання депутатами службових автомобілів. І вони є такі.

Маршалка Сейму возять (згідно з Конституцією РП, це друга особа в державі після президента. — Ред.) спецавтомобілем, що перебуває на балансі Служби охорони держави (відповідник вітчизняного Управління державної охорони України (УДОУ). — Ред.).

Натомість канцелярія Сейму забезпечує надання наявних у її віданні службових автомобілів за двома категоріями — «у виключне розпорядження» та «в міру наявних можливостей».

«У виключне розпорядження» автомобілі надаються для потреб пересування заступників маршалка (віце-маршалків Сейму, яких нині є 5), голів парламентських фракцій (у Сеймі нинішнього, VIII, скликання на сьогодні діє 5 фракцій) та парламентських фракцій (із розрахунку: один автомобіль для фракції до 100 депутатів, 2 автомобілі — від 101 до 200 депутатів, 3 автомобілі — для фракції, що нараховує понад 200 депутатів. Слід зауважити, що витрати на експлуатацію цих автомобілів (зокрема, на закупівлю пального) несуть самі парламентські фракції.

«В міру наявних можливостей» канцелярія забезпечує надання службових автомобілів парламентським комісіям (відповідник комітетів Верховної Ради України) у випадках переїздів членів комісій, пов’язаних із виконанням ними їхніх обов’язків на території столиці (Варшави), виїзних засідань комісій, за згодою Президії Сейму, але також на території країни; головам та заступникам голів комісій — у випадку необхідності вирішення справ, передбачених завданнями комісії — за згодою керівника канцелярії Сейму (відповідник керівника апарату Верховної Ради) або його заступника. Також це стосується пересування депутатів територією Варшави: у випадку групових переїздів у ситуаціях, обумовлених необхідністю термінового виконання депутатських обов’язків, пов’язаних з роботою Сейму; в обґрунтованих випадках — з метою проїзду з/до автовокзалу, залізничного вокзалу чи аеропорту в зв’язку з початком та завершенням засідання Сейму та його органів.

Таким чином, реалізацію завдань, описаних у категорії «у виключне розпорядження» забезпечують 15 автомобілів з автопарку нижньої палати парламенту. Натомість для реалізації цілей, описаних у категорії «в міру наявних можливостей», у гаражі Сейму призначено близько 30 легкових автомобілів, 3 мікроавтобуси та 1 автомобіль для перевезення людей із особливими потребами, повідомили в канцелярії Сейму у відповіді на запит редакції. Тим часом у польській пресі, з посиланням на ту саму канцелярію, наводиться інформація про склад службового автопарку Сейму за марками. Це, зокрема, хетчбеки «Форд Фокус», середнього класу «Тойота Авенсіс» та «Тойота Авенсіс Комбі», «Пежо 407», мінівен «Форд Галакси», вантажно-пасажирський фургон «Форд Коннект», пристосований до перевезення осіб з особливими потребами мінівен «Опель Віваро», вантажний мікроавтобус «Фіат Дукато» та мікроавтобуси «Мерседес Спрінтер». Із цих самих даних можна довідатись, що «найстаршим» службовим автомобілям в гаражі Сейму 11 років, «наймолодшим» — рік. За твердженням прес-центру парламенту, «старі автомобілі, з огляду на зростаючі експлуатаційні витрати та пробіг, регулярно замінюють на нові». На 2018 рік заплановано закупівлю 6 нових автомобілів на загальну суму 800 тисяч злотих (понад 6,5 млн гривень). Автопарк Сейму обслуговують майже 50 водіїв. 15 із них приписані до автомобілів, що надані «у виключне розпорядження». Варто зауважити, що водії, котрі обслуговують автомобілі, закріплені за фракціями, працюють чітко з 8-ї до 16-ї години. Тож якщо у фракції виникне потреба в службовому авто «в позаурочний час», питання про те, кого посадити за кермо, вона вирішує самостійно. Решта водіїв обслуговують всі інші службові автомобілі відповідно до графіка чергувань. Зрозуміло, що вищенаведеної кількості автівок (за найпростішого розрахунку, один автомобіль припадає на 30 депутатів. — Ред.), перефразовуючи відомий вислів, більш ніж недостатньо для забезпечення потреб 460-особового депутатського корпусу Сейму.

Згідно з положеннями нормативно-правових актів, народні обранці мають гарантоване право на безплатний проїзд у засобах масового міського пасажирського транспорту та в рамках різних видів міжміських перевезень, з авіасполученням включно, однак цим правом народні обранці користуються не дуже охоче — вони віддають перевагу пересуванню територією країни на приватних автомобілях. Витрати на пересування автотранспортними засобами (із чітким формулюванням в регламентних документах: «якщо вони пов’язані з виконанням депутатських повноважень на території країни»), покриваються зі щомісячної «фіксованої ставки», яку кожен депутат отримує на організацію роботи свого «офісу» (депутатської приймальні) у розмірі 14.200 злотих (понад 120 тисяч гривень). Левова частка цієї суми призначається на зарплатню працівників, оплату перекладів, експертних оцінок, підготовлених вибраними депутатами експертами, телекомунікаційних послуг, пов’язаних з реалізацією мандата народного обранця, витрати на оплату приміщення офісу та комунальні послуги, на службові відрядження працівників. Проте у документі, що регламентує витрати в межах «фіксованої ставки», під номером 9 чітко зазначена позиція «Витрати на пересування депутатів у зв’язку з виконанням депутатського мандата автомобілем власним або іншим». Тобто, депутати мають вибір між таксі та приватним автомобілем. У разі використання таксі парламентарії розраховуються на підставі виставлених таксистами рахунків. Якщо ж обранці схиляються (а таких більшість) до другого варіанта, то мають місячний ліміт кілометражу (популярно званий в Польщі «кілометрівкою») по території країни 3500 км. За кожен «проїханий» кілометр депутат отримує 0,8358 злотого (майже 7 гривень) – у випадку використання автомобілів з об’ємом циліндрів двигуна понад 900 куб. см та 0,5214 злотого (понад 4 гривні) — з об’ємом циліндрів двигуна до 900 куб. см. Тож взявши за основу «кілометрівку» для автомобілів із більшим об’ємом двигуна місцеві журналісти розрахували, що в грошовому еквіваленті цей ліміт становить на одного депутата максимум 2.900 злотих (понад 24 тисячі гривень) на місяць.

За підрахунками польських експертів, у 2016 році лише на вищезгадувану «фіксовану ставку» з кишень платників податків було асигновано 63,7 млн злотих (понад 540 млн гривень), із яких видатки на «кілометрівку» (11,8 млн злотих — понад 100 млн гривень) займають третє місце, після зарплатні працівників депутатських приймалень (21,7 млн злотих — понад 180 млн гривень) та утримання їх приміщень (13,6 млн злотих — понад 115 млн гривень). Згідно зі звітами про витрати на депутатські приймальні за 2016 рік та два останні місяці 2015 року аж 8 парламентаріїв «виїздили» максимальну квоту, тобто майже по 41 тис. злотих (понад 348 тис. гривень). Проте польська преса із особливим сарказмом пише про рекордсменів, які «наколесили більше за протяжність екватора» — по 49,3 тис. км.

Журналісти різних ЗМІ, які займалися у своїх публікаціях висвітленням цієї теми, одностайні в тому, що «зловживання «кілометрівкою» не мають партійного окрасу, та наводили (й наводять нові) приклади окремих обранців, котрі отримують за неї гроші, навіть не маючи автомобіля та водійського посвідчення. У контексті цих «сенсаційних публікацій» в канцелярії Сейму нам пояснили, що «кілометрівка» не є якимось виключним «привілеєм» депутатів-автомобілістів: кожен народний обранець має право на її використання, а в якій формі — це його особиста справа, наприклад, орендувати автомобіль разом із водієм чи попросити про надання платної послуги перевезення когось із родичів, друзів чи знайомих. Варто згадати, що у справі ймовірних зловживань народних обранців «кілометрівками» відкривала провадження прокуратура, наприклад, щодо 107 депутатів Сейму V скликання (2005—2007 рр.), які згодом були закриті. «Кілометрівки» були предметом розгляду на закритих засіданнях комісії з питань депутатської етики. Не можна не згадати про найбільш гучний скандал навколо цього питання, що вибухнув у листопаді 2014 року, коли троє депутатів Сейму, задекларувавши, що поїдуть на засідання однієї з комісій ПАРЄ автомобілем, взяли на це кільканадцять тисяч злотих, а насправді полетіли туди дешевими авіалініями разом із дружинами. Після цього інциденту, відомого в Польщі під назвою «мадридський скандал», було введено жорсткішу регламентацію використання депутатами службових автомобілів та повернення депутатам коштів за пересування неслужбовими автомобілями.

Проте польські журналісти шукають і оприлюднюють не лише скандальні та обурливі факти. Так, проаналізувавши уподобання народних обранців, які задекларували наявність приватних автотранспортних засобів, вони встановили, що більшість віддають перевагу автомобілям марок «Фольксваген», «Тойота» та «Опель», далі в цьому рейтингу йдуть «Форд», «Шкода» та «Пежо».

На підставі майнових декларацій депутатів польські журналісти підготували навіть аналіз автомобільних уподобань за парламентськими фракціями. Його результати такі. В гаражах депутатів від правлячої «Право і справедливість» (ПіС) переважають «Тойоти» японського виробництва, а також німецькі «Фольксвагени» та «Опелі», далі йдуть «Шкоди» і «Форди», відзначається мала кількість автомобілів «БМВ», «Мазда», «Хюндай» та «Сітроен». Серед депутатів опозиційних фракцій «Громадянська платформа» (ГП) та «Польська народна партія» (ПНП) на першому місці японські марки «Ніссан» та «Тойота». Депутати від ПНП особливо облюбували «Тойоти» та «Фольксвагени» (по 1/3 членів фракції); натомість ніхто з цієї фракції не має «Мерседеса». За словами авторів публікації ця марка мало популярна також в гаражах депутатів ГП. Представники фракції «Сучасна» зробили ставку на європейські автівки «Опель» та «Вольво», але не відмовляються також від «Пежо» та американських «Фордів»; цікаво, що жоден із них не має «Ауді» чи «Фольксвагена», а лише 7% володіють «Мерседесами». Серед депутатів фракції «Кукіз-15» найбільш популярні німецькі «Фольксвагени» та «Ауді», американські «Форди» та шведське «Вольво».

Варшава.