Олексій Мировський — викладач історії та правознавства Львівського вищого професійного училища побутового обслуговування, а також вчитель фортепіано Буської дитячої музичної школи. Він — автор навчальних посібників «Вступ до музикознавства та коротка історія української музики», «Коротка історія світової музики», «Красненська бібліотека ім. І. Тиктора: віхи історії та сьогодення», «Історія України: експрес-курс», «Основи правознавства».
Ви здивуєтесь, дізнавшись, що авторові цих посібників усього 23 роки!
— Пане Олексію, головні ваші зацікавлення — музика та історія. Чому саме вони?
— Щодо мистецтва, то це не дивно — воно супроводжує мене постійно: Буська музична школа, Львівський музичний коледж ім. С. Людкевича, факультет культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка. Я змалку мріяв стати музикантом, викладачем і впевнено йшов до мети. А щодо історії... Тут, мабуть, вплинули добрі вчителі школи та коледжу, які зуміли пробудити інтерес до цієї науки, і я за це їм надзвичайно вдячний, адже саме історія дає змогу глибше розуміти мистецтво.
— Як з’явилась ідея почати писати книжки?
— Ідея виникла, ще коли вчився у школі й читав підручники, написані складною науковою мовою. А книг з історії музики для шкіл мистецтв фактично не існувало, тому ми витрачали більшу частину уроку на конспектування. Отоді й подумав: «А чому ніхто не напише конспектний варіант уроків, а не талмуд із величезним масивом інформації?». З часом вирішив зробити це сам.
— Ідея виправдала очікування?
— Навіть більше, вона мене приємно здивувала! Видавши першу книгу «Вступ до музикознавства та коротка історія української музики», я дуже переймався, чи зацікавляться нею навчальні заклади. Одначе наклад у тисячу примірників досить швидко розійшовся і викладачі, ознайомившись детальніше з книгою, замовляли її й для своїх учнів. Це спонукало написати другу частину — «Коротка історія світової музики». На сьогодні обидві книги вийшли вже у чотирьох перевиданнях загальним накладом 4 тисячі примірників, улітку готується їх п’яте перевидання.
— А коли взялися за посібники з історії України та правознавства?
— Торік, коли навчався у магістратурі історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Маю багато знайомих, які готуються до ЗНО і нарікають, що з-поміж довідників з історії України важко обрати простий і доступний. От і вирішив написати те, чого потребують абітурієнти. А книга «Основи правознавства» видана на початку цього року, коли почав викладати цей предмет і зрозумів, що багато учнів училища на базі 9 класу ще не вміють конспектувати лекції, а витрачати час на диктування тем якось теж не хотілося б.
— Отже, ваші посібники — для лінивих?
— Я б сказав — не для лінивих, а для раціонально мислячих. Моїм завданням було не створення підручника чи посібника, де надто детально розкрито навчальний матеріал, адже таких праць безліч. Мені ж важливі лаконічність і доступність викладу матеріалу. Насамперед завдання полягало у допомозі оволодіння основами наукового підходу до вивчення предмета, створенні довідника, що є свого роду конспектом, корисним і для учнів, і для викладачів.
— Як ви рекламували книги?
— Дуже по-різному. Передусім через телефонні та інтернет-ресурси. А найцікавіше — це книжкові презентації, яких я за ці роки провів майже п’ятдесят у школах, бібліотеках Львівщини, Тернопільщини, Рівненщини, Івано-Франківщини, Дніпропетровщини, Полтавщини та інших областей України. Нині на це менше часу, бо працюю на двох роботах, але намагаюся не пропускати такого роду подій.
— Вас критикують?
— Звичайно! Я ціную думки людей, які можуть щось підказати. При кожному перевиданні книг стараюся враховувати зауваження й побажання. Не люблю лиш коли кажуть: «Ну і що в цій книзі нового, таку міг би написати кожен!». Відповідаю: «Ну то напишіть!». Але чомусь не пишуть.
— Чим цікавитеся у вільний час?
— Після роботи буваю в театрі (колись дуже мріяв стати актором, хоча, чесно кажучи, мрію й досі). Хочу й учням передати цю любов, тому часто організовую походи до театру. Також люблю подорожувати, буваю по можливості за кордоном, об’їздив більшу частину України.
— Ваші плани на майбутнє?
— На сьогодні більшість завдань, які ставив перед собою, успішно виконані. Планів багато, з найближчого — написати книгу з історії мистецтв, потрапити на роботу за сумісництвом у якийсь вищий мистецький навчальний заклад (коледж культури, музичний коледж, можливо, навіть музичну академію чи академію мистецтв, театр), люблю особливу ауру таких місць...
Марія ЗУБКОВА.
