Утретє в Чернігові зустрічали аматорські театри на фестивалі «Санич» пам’яті Олександра Норова. Три інтенсивні дні переглядів, понад півтора десятка вистав і чудове відчуття спорідненості акторів, режисерів, журі та чернігівської публіки — таким запам’ятався цей мистецький захід. Ідея його проведення належить невеликій команді ГО «Творчо-спортивне об’єднання «ШиКо». Приймав учасників Чернігівський обласний театр ляльок імені Олександра Довженка.
Журі та організатори фестивалю.
Можливо, саме його затишна атмосфера, невеличка сцена, компактна зала сприяли спорідненості сердець і відкритості. А ще — постать того, чиїм іменем названо фестиваль «Санич». Олександр Норов — викладач, режисер, поет, художній керівник театру «Ілюмінатор». Норов був росіянином за національністю, але українцем за покликом душі. Він раптово помер 2015 року. Дмитро Мамчур, ведучий фестивалю, згадує: «Олександр Олександрович був справжнім діогенівцем — шукачем Людей. Він шукав Людей — і вони знаходилися. Бо Люди приходять до Людей». Голова журі фестивалю Сергій Пантюк: «Є люди, здатні дарувати довколишнім незбагненне світло, яке потім носиш у собі протягом усього життя. Таким і був Олександр Норов, Санич, як називали його близькі друзі. Я не належав до дуже близьких, тому під час зустрічей-спілкувань називав його просто Сашком. І йому це подобалося. Він був глибоким і неординарним, а водночас — добрим і відкритим. Він мислив категоріями високого мистецтва і прагнув жити над буденністю. Він відчував і цінував таланти і всім охочим допомагав максимально їх розвинути». Не менш тепло згадує про свого фактично наставника Олег Кошевой, організатор, засновник та «двигун» фестивалю: «Він повністю змінив мене. Усе, що маю в душі, це від нього. Він був мені братом, батьком, вчителем Життя. Людина, яка жила заради Людей. Він постійно комусь допомагав і казав, що головне — Людина, все інше не має значення».
Учасники фестивалю підготували вистави широкого спектру. Тут були класичні твори Лесі Українки — «Кассандра» Театру-студії коледжу мистецтв імені Сидора Воробкевича (Чернівці) та «Те, що не вмирає» Відкритого студентського театру «Кураж» (Суми). Був і сучасний матеріал, як-от вистава «Людина та Вічність» Театрально-естрадної студії «ТЕЛАРІЇ» (Київ) або мінімалістична за декораціями, але глибока за змістом постановка «#НеВовки» Народного студентського театру «Вавилон» НПУ імені М. Драгоманова (Київ).
Фактично жоден з учасників не залишився без відзнак. Однак, Гран-прі здобули двоє переможців — Зразкова театральна студія «Казкар» (Прилуки) в дитячій номінації і «Театр Открытых» (Гомель, Білорусь) відповідно в дорослій. Малеча з Прилук вразила публіку щирістю та енергією, а гості-білоруси — професійністю подачі матеріалу, притім, грають тут не гуманітарії, а будівельники, інженери.
Натхненні цьогорічним успіхом, організатори пообіцяли: четвертому фестивалю «Санич» бути. Тож невдовзі візьмуться за його підготовку, щоб наступного року феєрія аматорського театру була ще потужнішою.
Олена ЗАДОРОЖНА.
Фото автора.
