Від енергетичної галузі до медицини - плани на приватизацію 2018 року та перспективи її проведення

 

Відповідно до Закону «Про приватизацію державного і комунального майна», приватизація у 2018 році буде відбуватися за двома напрямами: об’єкти великої та малої приватизації. До об’єктів великої приватизації належать об’єкти державної або комунальної власності, вартість активів яких згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 млн грн. Також це єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб’єктів господарювання, у статутному капіталі яких понад 50 відсотків акцій (часток) належать державі. Відповідно інші об’єкти підпадають під малу приватизацію.

У державному бюджеті закладена сума в 21,3 млрд грн, які держава планує отримати від приватизації 2018 року. Однак за шість місяців стає зрозумілим, що державний бюджет у цій частині доведеться переглядати, адже плани приватизації зазнали певних змін.

Водночас, усі представники влади, відповідальні за приватизацію, чітко розуміють, що, передаючи об’єкти з державної власності у приватну, держава передає їх на певних умовах інвесторам, під управлінням яких вони посилять економічний потенціал країни. Не має більше бути зруйнованих та занедбаних промислових об’єктів. Економіка країни має формуватися на базі власного виробничого та ресурсного потенціалу.

 

 

Кабінет Міністрів України 10 травня 2018 року затвердив перелік великих державних підприємств, які планується приватизувати у 2018 році. У переліку було 26 підприємств. Однак пізніше деякі об’єкти були виключені. Зокрема, ПАТ «Аграрний фонд» та ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Виключення об’єктів посилює попередньо висловлену думку щодо того, що наповнення бюджету від приватизації може не відповідати закладеним показникам. Тому потрібно або вносити зміни в бюджет на 2018 рік, або визначати інші об’єкти, рівнозначні за інвестиційним інтересом та ціною до виключених.

Водночас треба сказати, що логіка виключення цих двох об’єктів зрозуміла. ПАТ «Аграрний фонд» — це єдине підприємства державного сектору економіки, яке виконує функцію цінового регулятора на ринку зерна в Україні. Підприємство не має власного виробництва, а основні його активи — це кошти на рахунках, дебіторська заборгованість та запаси зерна на інших елеваторах.

Інший об’єкт — ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» — боржник. У корпорації дві кредитні угоди на загальну суму 3 млрд доларів з Експортно-імпортним банком Китайської Народної Республіки. Без вирішення питання погашення заборгованості за кредитною угодою, в забезпечення зобов’язань за якою надано державні гарантії, вся сума боргу корпорації може лягти тягарем на державний бюджет, а приватизація принести лише збитки.

Серед об’єктів-боржників — ДП «Завод алюмінієвої фольги», який має прострочену заборгованість перед державою за кредитом 1997 року.

Також серед підприємств, які планується приватизовувати у 2018 році, 14 мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Зокрема, це «Центренерго» та окремі обленерго, «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», «Турбоатом», «Завод «Електроважмаш», «Дніпровський електровозобудівний завод», «Сумихімпром», «Одеський припортовий завод», «Запорізький титано-магнієвий комбінат», «Індар».

 

 

Однією з умов, за якою певний об’єкт може зацікавити інвестора, є стимули залучення інвестицій. В наших умовах інвестор має вкласти кошти і у виробничі потужності (наприклад, обладнання), і в забезпечення отримання якісного конкурентоспроможного ресурсу.

Беремо, до прикладу, обленерго. Можуть виникнути в інвестора питання щодо технічного стану енергетичної інфраструктури. Зокрема, електричних мереж різних класів напруги, підвищення їх надійності, якості та безпеки постачання електроенергії споживачам. Також інвестор має чітко розуміти, хто є кінцевими споживачами електричної енергії — промислові підприємства чи населення. Адже від цього залежить роздрібна ціна на електричну енергію. У сукупності — усі ці розрахунки закладатимуть у пропоновану для продажу вартість об’єкта.

Спостерігатимуть громадськість і бізнес за приватизацією Одеського припортового заводу. Минулорічний провал приватизації ОПЗ запам’ятався не лише гучними судовими справами в Стокгольмскому арбітражі, затриманням керівництва, а й маніпуляціями з ціною заводу. Стартова приватизаційна ціна цього року становитиме лише 54 млн доларів, що в 10 разів нижче від ціни, яка була три роки тому. Хоча, як і тоді, ОПЗ залишається одним з найбільших підприємств хімічної галузі України.

У контексті медичної реформи та використання на українському ринку інсуліну польського виробництва, не без уваги залишиться приватизація заводу «Індар». Це підприємство здійснює виробництво інсулінів та інших засобів, що впливають на травну систему й метаболічні процеси, антитромботичних засобів, антидотів, препаратів, які допомагають при травленні (у тому числі ферментних). На підприємстві налагоджено випуск 28 лікарських форм інсуліну (генно-інженерного, свинячого монокомпонентного та людського напівсинтетичного інсуліну у флаконах та картриджах), організовано виробництво власних субстанцій інсулінів. За наявності ефективного менеджменту та належного інвестування, це одне з тих підприємств, яке може випуском затребуваної на ринках продукції стати конкурентоспроможним не лише на внутрішньому ринку, а претендувати на зовнішній ринок.

 

 

Проводячи аналіз підприємств, які включені в перелік великих об’єктів, які підлягають приватизації, важливо розставити окремі акценти:

— приватизація має бути ефективною. Не лише отримання прибутку та наповнення бюджету, а розвиток та посилення економічного потенціалу країни за рахунок підприємств, ефективність розвитку яких можлива з хорошими інвестиціями та управлінським менеджментом;

— приватизація має залишити за державою можливості контролю за використанням підприємств. Проводячи приватизацію, ми не позбуваємось нашого майна. Ми на чітких умовах передаємо його інвесторам, які не зможуть змінювати цільового призначення об’єктів та умов їх роботи в межах економіки країни;

— приватизація має враховувати можливості державно-приватного партнерства, як подальшої перспективи перетворення занедбаних промислових комплексів в інвестиційні підприємства галузі.

Виходячи з цих умов, за підсумками успішної приватизації 2018 року, країна зможе посилити свої економічні спроможності, громадяни — отримати робочі місця та належні умови праці, ринок поповнять власні товари та послуги, партнери матимуть продукцію належної якості та ціни.