Ця будівля на столичній вулиці Комарова, 3 і зовні, і всередині приваблює європейськістю, свіжістю фарб та неприхованою стерильністю кабінетів та процедурних. Тут розташовується Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Солом’янського району. Назва — також нова, вона змінила традиційну поліклініку.
Оновлена поліклініка
в Медичному містечку.
Головний лікар
Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1
Алла Сваток (третя ліворуч)
з колегами.
— Наш заклад в історичному вимірі був створений ще 1 листопада 2013 року, — розповідає головний лікар Алла Сваток. — Але це вже в минулому. Нині ми реформувалися, надаємо медичну допомогу населенню району. Загалом — 152 278 громадянам, із яких 126 203 дорослих та 26 025 дітей. Маємо 10 амбулаторій: сім ведуть прийом дорослого населення, три — дітей. На основній базі розміщено дві амбулаторії, решта розташовані в мікрорайонах, тобто наближені до мешканців. Обслуговують їх 63 лікарі. Робочі місця наших медиків автоматизовані, обладнані комп’ютерами та принтерами. Крім огляду пацієнтів, надання їм консультативної допомоги, лікарі первинної ланки мають також змогу зробити електрокардіограму: вони пройшли підготовчі курси, а тому їх самі шифрують, описують. Медики забезпечені глюкометрами, пристроями для визначення рівня холестерину в крові. Та є і проблеми — бракує, зокрема, кадрів.
— Центр автономний?
— Так.
— А як справи з фінансуванням?
— Поки що ми задоволені. До минулого року фінансувалися за рахунок коштів районного бюджету, з 2018-го нас передали міському департаменту охорони здоров’я.
— Відмінність є?
— Коли фінансувалися із районного бюджету, було простіше — наша районна адміністрація завжди йшла нам назустріч, оперативно вирішувала всі питання.
— Прекрасний ремонт — також турбота РДА?
— Авжеж. Ми розміщені в будівлі, зведеній у 1963-му, і до 2015-го тут не проводились жодні ремонти. За неповні два роки ми здійснили капітальний ремонт будівлі, включно з термосанацією, заміною електропроводки, сантехніки, оновленням системи опалення. Завдяки цьому створені комфортні умови, насамперед, для пацієнтів, але, звичайно ж, і для персоналу центру. З березня минулого року запроваджено попередній електронний запис до лікаря, пацієнти це можуть зробити через Інтернет, телефонний зв’язок. Поки що це стосується тільки першої години прийому, але ми поступово цей час розширюємо.
— І графік витримується?
— Прагнемо до цього. Хоча трапляється, скажімо, що лікар захворів, і ми дізналися про це буквально перед прийомом. Але таке має місце дуже рідко.
— Як у колективі сприймаються зміни, передбачені реформою?
— Знаєте, це не реформа медицини, це реформа фінансування. І так вважають усі мої колеги. Та все ж сподіваємось, що все буде гаразд. Адже створена Національна служба здоров’я вже запрацювала. На зареєстрованих пацієнтів виділятимуться певні кошти. Середня ставка — 370 грн. Але обсяг залежить від категорії пацієнтів. Для дітей віком до п’яти років сума передбачається в чотири рази більша. Вища ставка фінансування спрямовуватиметься і для людей, старших за 65 років. Ми порахували, що якби зареєструвалися 80% населення, яке ми обслуговуємо, з фінансуванням послуг центру проблем не повинно бути. Адже кошти мають піти за пацієнтом. І що більше буде угод із громадянами, то вигідніше медичному закладу. Це хороша мотивація до праці, до пошуку нових, ефективніших форм організації надання медичної допомоги.
— Кадрові проблеми викликані звільненнями фахівців, їх від’їздом за кордон?
— Для нашого центру це не показово. Проблема в іншому. Як на мене, дуже негативно позначається скасування обов’язкового терміну відпрацювання після закінчення установи вищої освіти. Мене свого часу вчила держава, і я з розумінням сприйняла обов’язок працювати за направленням. Тепер же молоді спеціалісти, завершивши навчання і скориставшись відкритістю кордонів, шукають роботу за межами України. Приміром, із шести інтернів, яких ми кілька років навчали, працювати до нас прийшла лише одна спеціалістка. Звідси й ще одна проблема — вік наших лікарів: багатьом із них — уже за 70, а то й за 80. Досвіду і знань у них не відбереш. Але ж сили, зрозуміло, на жаль, уже не ті, і їм важко працювати за новими стандартами, нелегко «спілкуватися» з новітньою технікою. Ще складніша ситуація із медсестрами — це просто катастрофа. За останні роки колектив не поповнився жодним молодим спеціалістом. «Не дійшли» навіть ті, хто мав до нас направлення.
Як виявилося, сусідом закладу первинної допомоги є філія № 1 Консультативно-діагностичного центру Солом’янського району.
— Загалом таких філій у районі чотири, — розповідає її завідувачка Наталія Піюк. За її словами, філія обслуговує 53 тис. населення, надаючи вторинну допомогу. У цій будівлі розміщені хірургічне відділення, консультативно-діагностичне, приймають невропатолог, ендокринолог, інфекціоніст та інші фахівці. Є денний стаціонар, фізіотерапевтичний кабінет, УВЧ-терапія, новий рентген-кабінет. У ньому саме приймала пацієнтів рентген-лаборант Тамара Гайденко. А старша медсестра Тетяна Корольова продемонструвала нам можливості магнітотерапії для лікування артритів, артрозів, варикозного розширення вен. Хворих із ураженням органів зору приймав лікар-офтальмолог Матвій Первак. Подумалось: добре, що «первинка» і «вторинка» розташовані під одним дахом — зручно і лікарям, і тим більше пацієнтам.
Віктор КУРГАН.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
