Як внутрішньофракційна боротьба руйнує стабільність
Весна 2018 року виявилася надто складною для Ангели Меркель та її з такими великими зусиллями сформованого уряду.
Та нарешті вщухли пристрасті, роздано головні й другорядні портфелі, почала працювати коаліційна угода. Навіть питання біженців, одне з найскладніших у внутрішній політиці Німеччини, увійшло поступово у свої інституційні береги й почало набувати звичайного бюрократичного характеру.
Біда прийшла з несподіваного боку — з найменшої федеральної землі Бремен. З’ясувалося, що в тамтешньому відомстві в справах біженців регулярно порушували закон і видавали дозволи на перебування особам, які зовсім не відповідали затвердженим критеріям. За інформацією журналу «Шпігель», отримання такого дозволу коштувало одну тисячу євро. Певно, що для більшості біженців ця сума абсолютно непідйомна. Заплатити її можуть лише ті, кому й так непогано жилося у своїх країнах. Часто-густо це люди, що їх підозрюють у зв’язках з терористами. Нині ними опікується німецьке Відомство із захисту конституції. Крім того, всі вже видані дозволи буде переглянуто, а чиновники, які безпосередньо брали участь у протиправних діях, відповідатимуть за законом.
Як пише впливовий тижневик «Цайт», колишній голова відомства Франк-Юрген Вайзе ще в 2017-му інформував уряд про неприпустиму ситуацію в підлеглій йому структурі. Він вважає, що кризи й скандалу можна було уникнути, якби проблемам реєстрації біженців було приділено більше уваги, у тому числі й з боку органів контролю.
У новому уряді міністром внутрішніх справ став колишній прем’єр-міністр Баварії та голова «братської» партії ХСС Хорст Зеехофер. За скандал з біженцями він поки що не несе відповідальності — усе це розгорталося перед його вступом на посаду. Однак Зеехофер відомий своїм радикальним непримиренним ставленням до проблеми біженців у цілому. Ще будучи главою уряду Баварії, він виступав за запровадження суворих квот і суттєве обмеження їх притоку.
Нині ж як федеральний міністр внутрішніх справ він заявив, що не слід впускати тих осіб, які вже подали заяву на притулок в інших країнах ЄС, а також тих, у кого взагалі немає жодних документів, і відправляти їх назад просто на кордоні. Ба більше, у газеті «Зюддойче цайтунг» він нагадав громадськості, що саме рішення Меркель про дозвіл на в’їзд усіх біженців без розбору, яке вона прийняла влітку 2015 року, спричинило «розкол Європи», й попередив її, що віддасть наказ підлеглим йому прикордонникам не впускати біженців до Німеччини. У німецькому політикумі ці наміри отримали назву «міграційний мастерплан».
Меркель, як і слід було очікувати, виступає проти цього плану. До того ж він суперечить умовам коаліційної угоди. Якщо її буде порушено, розвалиться коаліція. І якщо федеральний міністр піде проти канцлера, коаліція також розвалиться. Меркель намагається запобігти ескалації й виступає за розроблення загальноєвропейського рішення щодо біженців. У відповідь на це Зеехофер загрожує виходом ХСС з коаліції з ХДС, що може призвести до повного розвалу об’єднаної фракції в парламенті.
Християнські демократи назвали баварських розкольників «провінційними князьками, які не розуміють ідей об’єднаної Європи», що дуже їх образило. Але й партія Вільних демократів, що також є партнером по коаліції, підтримує позицію Зеехофера, а це вже робить ситуацію критичною.
У партійній історії ФРН був лише один випадок, коли ХСС зважився на розрив з ХДС — 1976 року й лише на кілька тижнів. Після цього все відновилося. До того ж обидві партії перебували тоді в опозиції і їхні внутрішньопартійні сварки не сприймалися надто серйозно. Нині ж ідеться про урядову коаліцію, а значить — про всю країну. До речі, союз ХДС/ХСС завжди вважався в повоєнній Німеччині основою політичної стабільності держави в цілому.
Та останніми роками баварський ХСС дедалі більше відчував себе в ар’єргарді німецької політики. Може й тому Зеехофер так образився, коли його назвали баварським провінціалом, який не розуміє загальноєвропейської політики. Баварія, а отже й ХСС, почала виступати проти ініціатив Ангели Меркель, які значною мірою диктувалися європейськими партнерами — це й зусилля Німеччини з підтримки загальноєвропейської валюти, і запровадження мінімальної зарплатні, і вихід з атомної енергетики. А зараз ситуація з біженцями надала «окремій» політиці Баварії нового поштовху і виправдання в очах багатьох виборців.
Ну, а Меркель? Що їй загрожує і яких заходів вона може вжити для свого захисту?
На жаль, напруження у відносинах зі США, яке спричинило запровадження американцями торгівельних мит на окремі види європейської металопродукції, послабило позиції Меркель як всередині країни, так і в загальноєвропейському масштабі. Нещодавній саміт Великої сімки в Канаді показав, що на підтримку заокеанського брата у великій політиці розраховувати не можна.
Чи вдасться Меркель утримати кермо, або ж їй зрадить її геніальний політичний нюх, що дав їй змогу стільки років перебувати на чолі держави?
Звичайно ж, вона може відправити у відставку свого федерального міністра внутрішніх справ і «заклятого» партнера Хорста Зеехофера. Але це потягне за собою відставку інших міністрів з партії ХСС і розвал фракції в бундестагу, що означає нові вибори і подальше зміцнення правопопулістських тенденцій у країні.
Можна поставити в парламенті питання про довіру уряду, але це ризикований крок. Востаннє на це зважився канцлер Герхард Шредер 2005 року і програв. Тоді Меркель і стала канцлером уперше.
Зараз же, враховуючи страх німців перед будь-якою політичною нестабільністю, що дало змогу Меркель сформувати уряд три місяці тому, результат вотуму довіри може виявитися виграшним для канцлера. Однак ризик утратити кермо все одно існує.
Поки ж Зеехофер устиг заявити, що не може працювати з «цією жінкою», а сама Меркель має намір скликати терміновий саміт з проблем біженців у рамках ЄС і заблокувати таким чином розкольницькі ініціативи «провінційного князька».
Марія КОПИЛЕНКО,
директор Інституту Німеччини,
заслужений журналіст України.
