Полювання в Україні досить популярна форма дозвілля. Утім, побутує інша позиція — про його заборону та відтворення популяції тварин. Зокрема, у Верховній Раді зареєстровано законопроект народного депутата Антона Кіссе про запровадження трирічного мораторію на полювання. На думку депутата, відстріл і відлов диких тварин поза приватними угіддями мали б здійснювати винятково з метою проведення біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону і відтворення диких тварин, а також в інтересах охорони здоров’я і життя громадян. Про заборону полювання, популяцію диких звірів та мисливські традиції спілкуємося з першим заступником начальника Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства, головним лісничим Валерієм КАШПОРОМ (на знімку).
— Яка наразі ситуація із популяцією диких звірів?
— Чисельність диких тварин встановлюють шляхом таксації. Це роблять як правило в сніжну пору. Щоб можна було бачити сліди, а також самих тварин. Потім відповідну кількість переводять на всю площу мисливських угідь згідно з нормативами, які є в мисливсько-впорядкувальних організаціях. Динаміка позитивна: щорічно збільшується поголів’я оленів, кабанів, козуль.
До прикладу: зубрів на території Чернівецької області налічується 32; оленів — 560—600 голів; кабанів — 1400, козуль — 5000.
Зростання чисельності диких тварин, особливо копитних, пов’язано з тим, що працівники лісогосподарських підприємств проводять серйозну роботу. У суворі зими належно підгодовують звірів. Це десятки тонн зерна, десятки тисяч віників, скрізь є сіль-лизунець, сіно, коренеплоди. Самі мисливські угіддя закріплено за 17 користувачами. Це п’ять державних лісогосподарських підприємств, які підпорядковані управлінню лісового та мисливського господарства. У кожному районі є громадські організації Українського товариства мисливців та рибалок і військового лісництва. Усі площі мисливських угідь закріплено рішенням сесії обласної ради ще 21 червня 2001 року. Це свідчить про те, що у 2015 році треба буде перезакріплювати мисливські угіддя.
— Чи збільшилась кількість браконьєрів порівняно з минулими роками?
— Хочу наголосити, що єгерська служба, лісова охорона, працівники міліції проводять величезну роботу з боротьби з браконьєрством. І нині дуже рідко трапляється, що мисливець виходить у заборонений час чи із забороненими знаряддями. Ми склали близько 70 протоколів про порушення правил полювання, але вони не такі вже й суттєві. Уже декілька років немає таких випадків, коли зубрів відстрілювали браконьєри. Пов’язано це також зі збільшенням штрафів за незаконне полювання. Так, за зубра — штраф 150 тисяч гривень. Пригадую, як декілька років тому застрелили зубра. Браконьєру дали умовний термін ув’язнення й оштрафували на сім тисяч гривень. Наразі суми штрафів значно зросли. Відповідно люди думають, чи варто порушувати чинне законодавство.
— У Верховній Раді зареєстровано законопроект про запровадження трирічного мораторію на полювання по всій території України, за винятком приватних мисливських угідь. Як вважаєте, чи доцільне буде його ухвалення?
— Питання про заборону полювання на теренах України вже, напевно, років десять обговорюють. Я вважаю, що це неправильно. Проте вирішуватимуть депутати Верховної Ради.
Загалом мисливство — це галузь народного господарства. Її треба вести згідно з матеріалами впорядкування мисливських угідь. Є проект організації розвитку мисливського господарства. Громадські організації на президії районних організацій затверджують відтворювальні ділянки, де протягом трьох років не проводять полювання.
Маючи великий стаж полювання, знаю, що мисливець — це не промисловик у Сибіру чи десь у лісах тайги. Там він полює, щоб добути шкуру чи м’ясо. У нас — аматорське полювання, де мисливці відпочивають. Та й полювання сьогодні доволі недешеве.
Якщо йти на косулю, кабана чи оленя, то треба заплатити за ліцензію, за послуги і за м’ясо. Виходить, що на ринку можна краще м’ясо взяти і з меншими затратами. Однак люди люблять полювання. Як мисливець, знаю, що коли ставиш будильник на 4-ту чи 5-ту годину, то він ніколи не спрацьовує. Завжди прокидаєшся раніше. Спати не можу. Знаю, що маю йти на полювання із друзями. Є потяг, щоб побачити качку, зайця чи копитного звіра. Не так давно з командою мисливців був в Івано-Франківській області. Усі казали, що два роки не було полювання на зайців, значить, їх буде багато. Але ходили цілий день дві бригади (по п’ять осіб кожна) і не побачили жодного вухастого. Хоча одна команда вполювала п’ять лисиць. Через те, що мисливці не ходили на полювання два роки, розвелися лисиці. А вони хочуть їсти, водночас переносять хвороби. Тож зрозуміло, чого немає зайців. Заборона на полювання в Івано-Франківській області не була обумовлена якимось всеукраїнським рішенням. На рівні обласної ради не перезакріпили мисливські угіддя. Не було впорядковано згідно з чинним законодавством надання в користування мисливських угідь.
Скажу також, що коли в нас було відкриття полювання на зайця в Заставнівському районі, то там майже кожен вполював зайця. І я в тому числі.
Треба розглядати все в комплексі. От обмеження полювання — то інше питання.
— Депутат Антон Кіссе, який готував цей законопроект, наголошує на охороні й відтворенні популяції диких тварин. А як це може позначитися на роботі працівників лісового господарства?
— Заборона полювання — це добре, якщо добре. А якщо зима, сніги? Хто тоді нагодує звірів? Працівник лісового господарства під тиском управління дасть віник чи зерна... Але більшість мисливських угідь закріплена за товариством мисливців і рибалок. Якщо єгер на конях із санками не обвезе й не кине по мішку кукурудзи в місцях, де приходять кабани, то вони пропадуть. Якщо заборонити полювання, там не буде єгеря, не буде голови УТМР. Не буде кому підгодувати тварин. Також може процвітати браконьєрство. Самі розумієте, якщо організація не матиме грошей (а грошей держава не дає. Фінанси ці організації отримують від реалізації ліцензій, відстрільних карток — така їхня господарська діяльність).
У мисливських господарствах, які підпорядковані управлінню лісового господарства, окупність мисливських угідь становить близько 15 відсотків.
Якщо по управлінню використано на ведення мисливського господарства за 2012 рік 2,5 мільйона гривень, то надходження від господарської діяльності становить 621 тисячу гривень. Нині держава на ведення мисливського господарства нічого не виділяє. Треба повністю спрямувати кошти від господарської діяльності. Виходить так, що мисливське господарство в лісгоспах десь на 60—70 відсотків утримується за рахунок основної діяльності лісогосподарських підприємств.
— Скільки дозволено відстріляти копитних тварин за сезон? Які встановлено терміни на полювання?
— Дозволено відстрелити 30 оленів (наразі відстріляно 13), 264 кабани (53), 326 козуль (154). Триває полювання з 1 вересня до останньої неділі грудня. Законодавство дозволяє полювання на копитних тварин і в січні. Але ми погодили це з Чернівецькою ОДА і в січні забороняємо полювання. Бо самки основних видів диких тварин вже носять ембріони.
— Яка особливість полювання в Карпатських лісах? Оскільки там багато червонокнижних звірів, відповідною має бути й охорона.
— У Карпатах серед червонокнижних тварин є рись (71) і ведмідь (22). Якщо говорити, яка саме ситуація під час відстрілу промислових тварин (олень, кабан, козуля), то мисливець іде на полювання з єгерем. Він знає, що можна стріляти, що не можна.
Під час полювання в горах на промислових тварин можуть зустрітися і червонокнижні.
Однак і єгері, і мисливці знають, що їх стріляти не можна.
— Який кодекс честі мисливця?
— Не треба ніколи бути жадібним на полюванні. Якщо в нормі записано, що ти можеш вполювати стільки-то тварин, треба цього дотримуватися. Щодо етикету. Приміром, полювати на зайця йде компанія з 3—4 людей. І один вполював, а інший — ні. Етикет мисливця такий, що він скаже: «Йдемо далі, може, наженемо й інший вполює». На полюванні люди згадують молодість, кращі часи, моменти полювання. Це відпочинок від міста, традиції. Однак, як правило, більше промахів, ніж вдалих пострілів. За весь період свого мисливського досвіду скажу, що вполював трьох вовків, зайців, кабанів. Але вже 10 років не полюю на копитних. Ходжу на пернату дичину, зайця та лисицю. Я — почесний член УТМР і в мої обов’язки входить координація дій із ведення і лісового, і мисливського господарства в області.
Чернівецька область.
Фото надано прес-службою Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства.
