З початком вересня «нова школа» відчинить двері для чотирьох тисяч маленьких хмельничан. Ще навесні 132 класи були вже практично сформовані відповідно до нової методики набору, затвердженої Міністерством освіти, коли в основу формування класів покладене місце реєстрації (прописки) учня. Чи готовими до цього виявились батьки, діти, а головне — самі школи?

З таким гаслом  на площу обласного центру виходили учні, батьки та викладачі Кам’янець-Подільської спеціалізованої школи-інтернату І—ІІІ ступенів «Славутинка» після того, як депутати обласної ради проголосували за ліквідацію у ній початкових класів, унаслідок чого понад дві сотні школярів 1—4 класів, які вже були прийняті до цього навчального закладу, втратили своє право на освіту. Після акцій протесту, влаштованих активістами, депутати змушені були зібратись на позачергову сесію, щоб скасувати своє попереднє рішення, і повернули «Славутинці» початкові класи, залишивши закладу I—III ступені.

Для одних родин таке нововведення залишилось практично непомітним: традиційно їхні діти підуть до найближчої до дому школи. Вони навіть не клопотались, щоб підшукати інші заклади. Значно більше проблем виявилось у тих батьків, хто хотів вибрати для своїх дітей не ближчу, а кращу школу.

Свого часу міська освіта надзвичайно пишалася тим, що були створені школи і гімназії з особливим підходом до навчання, який передбачав глибшу і ґрунтовнішу освіту, ніж у решті шкіл. Крім того, хмельничани добре знали, де має вчитись дитина зі схильністю до математики і фізики, а де та, що хоче в майбутньому стати поліглотом.

Не секрет, що саме такі навчальні заклади висували певні вимоги до своїх майбутніх вихованців і проводили їх відбір. Навряд чи в такому випадку варто говорити про будь-яку дискримінацію для тих, хто не пройшов вступні іспити, тести чи співбесіди.

Адже слід усвідомлювати, що далеко не всім майбутнім випускникам потрібні поглиблені знання з алгебри чи мовознавства. Відповідно, й не всім школам варто було будувати свої навчальні програми так, щоб забезпечити такий рівень знань.

Утім, дискусії на цю тему залишились позаду після того, як Міносвіти вирішило скасувати цю «нерівність» і запропонувало… іншу, котра тепер називається «прописка».

Як з’ясувалося, відкараскатись від неї стало ще важче, а в батьків з’явились додаткові труднощі. Ті, хто вже їх здолав, діляться досвідом. Доводилось чути: для того, щоб відправити дитину не у «свою» школу, треба або дати хабара, або тимчасово змінити прописку(!) малечі, що також потребує витрат. Однак офіційних підтверджень таких фактів немає.

Батьки із мікрорайону Озерний вирішили до всіх цих хитрих кроків не вдаватись і відправили дітей у найближчу школу — НВО-28. Навесні здавалось, що все зробили правильно. Тим більше, що в декого старші діти вже там навчаються, і претензій до закладу у родин немає.

Але напередодні навчального року батьки зрозуміли, що помилились. Особливо ті, чиї діти потрапили до «1-Л» класу.

Це справді так. Просто попередні літери алфавіту вже зайняті. Мало того, в школі виявились зайнятими і класи, де мають розміститись першачки. Коли батьки поглянули на свій «1-Л» — просто остовпіли. «Нова школа» предстала перед ними у вигляді кімнати на 37 квадратних метрів, де має розміститись тридцятеро дітей. «Мало повітря, мало світла, старі вікна й парти», — це те, що побачили батьки в класі, котрий, на їхню думку, нагадує підвал. Поєднати ці реалії зі світлими класами, партами-трансформерами та ще багато чим новим ні в кого не вистачило уяви. Тож батьки прийшли до міськради не просто висловити своє незадоволення, а й вимагати кращих умов для своїх дітей.

Та розв’язати цю проблему нелегко. Керівництво школи діє згідно з новими вимогами: не відмовляти дітям із відповідною пропискою. Батьки так само скоряються правилам: в інші школи не йдуть, бо там їхні документи не беруть — вистачає своїх першокласників. От і вийшло, що в школах, розташованих на території обслуговування, місць не вистачає, а до інших, які раніше обирали мешканці мікрорайону Озерний, дорога їм практично закрита.

Щоправда, можна було підшукати варіанти. Адже найбільший попит на шкільні місця виявився у згаданому мікрорайоні та центральній частині міста. В інших, віддаленіших і менш заселених, такого ажіотажу не спостерігається. Але ті варіанти не влаштовують родини. 

Одне слово, звичний механізм вступу до першого класу наразі зламався, а новий дає збої. Можливо, з часом все вдасться владнати. Але триватиме це  не  дні, а роки. Міський голова обіцяє допомогти, коли в мікрорайоні… збудують нову школу на півтисячі місць. А до того розв’язати проблему мікрорайону, де проживає майже п’ята частина обласного центру й на шістдесят тисяч мешканців припадає лише одна школа, практично неможливо. 

Тож «1-Л» таким і залишиться. Єдине, що можна для нього зробити — підшукати у школі інше приміщення. Але ж порожніх чи «нічийних» там також немає.

Без сумніву, першого вересня на навчання підуть всі першокласники. Але чи буде їм усім так комфортно, зручно й цікаво, як обіцяли?

Хмельницький.

Фото автора.