Киянин Олександр Снідалов майже десять років працює за кордоном. Спочатку в Польщі, а з 2011 року — в Нідерландах. Перебував там під час референдуму щодо асоціації України і ЄС. Займався громадською роботою. Дружина Оксана працювала в польському нацбанку, а тепер пише докторську дисертацію по торговельних балансах.

На знімку: акція протесту перед заміським будинком німецького уряду.

Нідерланди — дорога країна. Два роки тому подружжя з двома малими дітьми переїхало до столиці Німеччини. Глава сімейства отримав хорошу пропозицію, працює в компанії Deutsche Telekom AG. За фахом Олександр — програміст. Каже, що в Берліні для працівників ІТ-сфери дуже привабливі можливості. Та й загалом багато стартапів. Місто розвивається, і це дуже добре. Тут працює чимало ІТ-шників-українців. Багато міжнародних компаній відкривають тут свої офіси. Тому наплив іноземців великий. Через це значно подорожчала оренда житла, чи не вдвічі, порівняно з цінами кількарічної давності.
«У Голландії більшість знає та послуговується англійською, тому було простіше, — розповідає Снідалов. — А тут треба німецької, особливо на роботі. Добрий стимул учити досконало ще одну мову. Це дуже мотивує».
Велика столиця мимоволі робить приїжджих космополітами. Однак російськомовні вихідці з нашої країни часто вливаються до російських спільнот і споживають відповідний контент, навіть тепер, під час агресії сусідньої держави. Росія виділяє величезні кошти на об’єднання своїх громадських організацій за кордоном.
Є в Німеччині чимало українських спільнот, переважно молодіжних. Олександр Снідалов у Берліні заснував «Пласт» і «Пташата» — для найменших. Своїх дітей також туди водить. Це гуртує, долучаються вихідці з Прикарпаття, інших регіонів.
Є в Берліні дві українські церкви, школа вихідного дня. Тепер ще створили кіноклуб, кілька літературних. Дружина Оксана веде один із них. Часто збираються, обговорюють новинки вітчизняного книговидавництва, популяризують українських письменників.
Олександр каже, що цього мало, бо в тих само Нідерландах — десятки українських шкіл, хоч наших співвітчизників там у рази менше. Тому спільно з іншими активістами намагаються подолати якусь апатію до громадської діяльності. Люди бачать роботу, долучаються, як то було під час акції біля заміської резиденції канцлера Ангели Меркель під час візиту російського президента.
Організатором акції був ІТ-менеджер та український громадський активіст Олександр Снідалов. Основною метою була вимога звільнити політв’язнів, зокрема кінорежисера та письменника Олега Сенцова. Незважаючи на те, що демонстрація відбулася за 60 км від Берліна, на неї зібралося багато люду, і не тільки наших співвітчизників, а й німців, грузинів, росіян та чеченців. «Путін прибув автокортежем і гарантовано побачив наш величезний банер «Save Oleg Sentsov», — повідомив Снідалов.
Громадські активісти прагнуть більше співпрацювати з українським посольством. Нещодавно наші дипломати організували зустріч представників різних спільнот. Дуже велика потреба в окремому приміщенні, Українському домі, як то є в інших країнах. Там би збиралися, обговорювали спільні дії. Зрештою, кожен знав би, що можна просто прийти за порадою чи подати свої ідеї, залишити інвентар тощо. Це допоможе отримати синергію людей, які працюють кожен у своїй сфері. Треба також збільшити інформаційне покриття. Є, звісно, тематичні групи в соціальних мережах, своє FM-радіо, але цього замало. Чимало культурних подій відбувається, є чим ділитися. Мабуть, посольство мало би долучитися фінансово до таких проектів.

Людмила СТЕПАНОВА.
Фото надане Олександром Снідаловим.