Пеньковими називають на Чернігівщині податки від лісу — власне, логічно, адже фактично залишаються пеньки після таких оплачених вирубок. Але нині у нашому лісовому краї виникло певне збурення керівництва лісових структур.
Дійшло до спеціального зібрання в обласній раді. Адже відповідно до внесених змін до законодавства, податок за лісові землі складається із земельного податку та рентної плати. Ставка податку за гектар лісових земель розрахована таким чином, що для земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, вона встановлюється у розмірі не більш як 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі. А для сільськогосподарських угідь — не менш як 0,3 відсотка та не більш як 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі.
Чому ж обурені лісівники та деревопереробники? Вони вважають, що не можна лісові землі прирівнювати до ріллі. Адже з ріллі прибуток можна отримувати щорічно, а з лісу — тільки в пору його стиглості, а до вирубки треба оберігати від недобросовісних людей і обробляти від шкідників.
Як сказав начальник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, депутат обласної ради Олександр Демченко, працівники лісового господарства стурбовані, адже проведені розрахунки свідчать про значне збільшення навантаження на підприємства. Зокрема, при запровадженні земельного податку у нинішньому році податкове навантаження становитиме майже 60 відсотків від доходів підприємств та значно збільшиться у подальшому — у 2019-му прогнозовано майже 90 відсотків.
Постійна комісія обласної ради не змогла придумати чогось ефективного, щоб і лісівників задовольнити, і закон не порушити. Тому рекомендувала сільським, селищним та міським радам встановити ставки земельного податку в розмірі 0,06 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі та лісових земель. А якщо лісові землі розташовані на землях природно-заповідного фонду — взагалі звільнити від оподаткування, бо ці землі не використовуються для отримання доходу.
Проте свою позицію має голова Корюківської об’єднаної територіальної громади, на землях якої багато лісів, Ратан Ахмедов: «Аналіз місцевих бюджетів показує розбалансованість окремих бюджетів, де переважає лісиста територія. В аграрних регіонах дохід від землі (у тому числі оподаткування виплати за оренду пайовикам) подекуди перевищує податки на доходи фізичних осіб. А ось на поліських та гірських територіях, де площа орних земель у рази менша, їх вартість також нижча і, відповідно, дохідна частина від землі істотно менша. При цьому видатки на публічні послуги, навпаки, більші через демографію (густота населення менш як 20 осіб на квадратний кілометр за загальнодержавного показника в 70 осіб). Але ж аграрні території отримують плату за землю, а гірські та поліські ні, бо до 90 відсотків займає ліс. Рентна плата зараховується до обласного та державного бюджетів, а бюджети громад залишаються ні з чим».
Ще наприкінці 2015 року народний депутат від найпівнічнішого округу Анатолій Євлахов вніс до парламенту законопроект, який би ліквідував цю диспропорцію. Але його не розглядають через спротив Міністерства фінансів. Але тепер, схоже, настав час повернутися до цього законопроекту — він передбачає рентну плату з рубок головного користування передати до бюджетів громад. «Громади не просять додаткових преференцій, — зауважує Ратан Ахмедов, — а лише вимагають зрівняти базу оподаткування з іншими територіями».
Зависло також питання повернення так званих колгоспних лісів у власність громад, адже вони насаджувалися дідами і батьками нинішніх селян. То й розпоряджатися ними має не обласна рада через створені райагролісгоспи, а законні власники. Деякі об’єднані територіальні громади вже об’єднали свої зусилля в намірі домогтися повернення собі лісів і провели нараду з цього питання у Кіптях. Децентралізація вчить думати і рахувати.
Довідково
За таких умов у підприємств взагалі не залишається оборотних коштів на здійснення лісовідновлення, охорону та захист лісу, розвиток виробництва, сплату інших податків, зборів та обов’язкових платежів, а також виплату заробітної плати працівникам. При зростанні податкового навантаження підприємства опиняться на межі збитковості та будуть змушені в кілька разів збільшити ціни на лісопродукцію, що призведе до соціального напруження.
