Однозначної відповіді поки що немає. Але досвід з’являється
Родинні молочні ферми для Хмельниччини ще новинка. Хоча майже в кожному районі можна знайти господарів, що мають з десяток корів у своєму хліві, проте це — швидше ентузіасти, аніж фермери-професіонали. Здебільшого хазяйство тримається на звичці до роботи та силі рук усієї родини. А от з вересня в Ізяславському районі почали працювати дві сімейні молочні ферми. Навіть зовні вони відрізняються від згаданих домогосподарств. Їх обладнання хоч не надто вже й складне, але подібного не побачиш у дядьківському хліві. Та й худоба підібрана гарна — від такої можна чекати чималих надоїв.
Усе це важливо. А найбільше, напевно, — нові принципи співпраці між виробниками сировини та переробниками.
Ферми з’явилися не випадково, а на базі саме тих родин, де вже утримували по кілька корів. Тобто господарі були готові до важкої роботи і розширення свого господарства. Одну, назвавши «Світанок», облаштували Тетяна та Михайло Юрчуки із села Топори. І своя «Лісова пісня» тепер буде у Бориса та Ірини Гуменюків із Покощівки.
Задумали, а головне — втілили все це в життя не самі, а за підказкою рівненських інвесторів, які вже мають досвід такої роботи у себе в області. Тепер хочуть поширити практику і на Хмельниччину, допомагаючи відкривати ферми з використанням сучасних технологій.
У «Світанку», приміром, довелося розпочинати в прямому сенсі слова з фундаменту. Там збудували новий корівник. А у Покощівці модернізували старе приміщення. Потім для обох ферм закупили необхідне обладнання: доїльні апарати та холодильне устаткування для охолодження та зберігання молока. А ще у нових корівниках встановлені спеціальні поїлки, а замість традиційних годівниць-жолобів є кормовий стіл. І навіть на підлогу поклали гумові килимки, щоб худобі було нехолодно спати.
Для усього цього інвестори, які тепер виступають з фермерами рівноправними партнерами по бізнесу, надали доступні кредити. Вони ж допомогли і з головним — племінною худобою. За отримані кредити Юрчуки до своїх дев’яти корів прикупили ще сімох. А Гуменюки збільшили своє стадо із п’яти до одинадцяти.
На таку співпрацю обидві сторони пішли, розраховуючи на власну вигоду. Одна отримала вигідні кредити і можливість розвиватись. Інша тепер гарантовано матиме високоякісну сировину. Адже все якраз і задумувалося для того, щоб селяни могли вигідно продавати молоко, а переробники — мали надійних постачальників. Відтепер інвестори доплачуватимуть власникам сімейних ферм за літр молока в середньому по гривні до ціни, яка складається в регіоні. Компанія планує щоденно отримувати не менш як півтори сотні літрів від кожної сімейної ферми.
Співпраця має бути вигідною. Особливо тоді, коли всі дотримуватимуться чесних правил гри. Адже виробничники сподіваються на високоякісне молоко, а селяни — на повні та вчасні розрахунки.
У районі замислюються над тим, аби й надалі поширювати такий досвід. Адже, окрім всього, він допомагає створювати нові робочі місця. Відповідно і селяни матимуть стабільні заробітки та можливість накопичувати трудовий стаж. Для територій, котрі вже багато років поспіль страждають від офіційного безробіття, це вкрай важливо. Коли ж з’ясується, що подібні ферми зможуть приносити родинам непоганий дохід, можливо, потік сільських мігрантів за кордон вдасться зупинити.
Хмельницька область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
