Нещодавно народні депутати проголосували в першому читанні за проект закону про забезпечення функціонування української мови як державної. Його авторами виступили народні депутати від різних фракцій, і саме на цьому варіанті наполягав парламентський Комітет з питань культури та духовності. Однак видавці та представники медіа-бізнесу, загалом підтримуючи ініціативи, спрямовані на посилення впливу державної мови, все-таки занепокоєні тим, що деякі положення цього документа містять моменти, які можуть дискримінувати друковану пресу. Таке занепокоєння поділяють і народні обранці — члени Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар, головний редактор газети «Одесская жизнь» Геннадій Чабанов, член Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики Григорій Шверк.

«Ми включилися в підготовку поправок до законопроекту про українську мову в контексті поетапного переходу на українську мову друкованих видань, — зауважила голова цього комітету Вікторія Сюмар. — Коли впроваджувалися мовні квоти на телебаченні та радіо, це робилося з дуже простою метою — для створення робочих місць. Українські пісні на радіо — це робота і для музичних гуртів, і для студій звукозаписів. На телебаченні після запровадження квот помітно збільшилася кількість україномовних телепередач, знятих українцями і в Україні. Це гумористичні шоу та пізнавальні програми, телепрограми і фільми. Ми фактично запустили виробництво українського кіно і серіалів. А це — і актори, і режисери, і автори сценаріїв — величезний пласт креативного класу, який отримав роботу».
За словами В. Сюмар, нині маємо справу з тим, що українців привчили читати російською. Водночас, застерігає вона, контрабанда на сході країни надзвичайно потужна. Саме звідти на наш ринок можуть потрапляти журнали, глянець та газети з Росії. «Ми фактично будемо вбивати свого рідного виробника, а це нікому не потрібно», — сказала парламентарій. На думку очільниці профільного комітету, читача треба привчити читати українською, а для цього потрібен певний перехідний період. Однак зробити це необхідно так, щоб і галузь мала можливість вижити, і журналісти, верстальники та редактори не втратили роботу. Як варіант — можна виділити два-три роки, протягом яких видання змусять перейти на українську мову. Або ж запропонують поетапне впровадження — протягом першого року 25 відсотків української, другого — 35, далі — 50... «Дуже важливим є ще один момент, — наголосила Вікторія Сюмар. — Категорично вважаю і вноситиму поправку про те, щоб залишити мови Європейського Союзу. Маємо бути зацікавленими в тому, щоб наші діти, чи науковці, будь-хто мав можливість читати періодичну пресу англійською, німецькою чи французькою мовами».
Ідею про те, що такі журнали, як «Cosmopolitan», «Отдохни» чи «Vogue» возитимуть із сусідньої Росії, якщо їх заборонять у нас, підтримує і експерт громадської організації «Інформаційна безпека» Тетяна Попова. «Ми не можемо знати, які там просуватимуться меседжі», — наголосила вона. Друкувати два наклади двома мовами виданням фізично й економічно буде неможливо, вважає фахівець, а відтак припускає, що це просто «вб’є друковані ЗМІ і вони перейдуть в Інтернет, а все друковане надходитиме з Росії».
Позицію Національної спілки журналістів висловив її голова Сергій Томіленко. Розширення, використання і створення умов розвитку української мови в спілці підтримують. Однак до тих пунктів, які стосуються саме функціонування мови в ЗМІ, все-таки рекомендують підійти обережно. Втім, ключова загроза, на думку С. Томіленка, полягає в тому, що скоро українці перестануть читати взагалі — і українською, і російською, бо нинішній менеджмент «Укрпошти» веде агресивну політику. «Маємо сотні звернень від видавців різними мовами, оскільки триває закриття відділень і людей позбавляють можливості доступу до будь-якого видання, — зазначив він. — У всьому світі є тенденція до згортання поширення газет, але «Укрпошта» в нашій країні цей ринок просто добиває».
Цікаві цифри озвучив директор приватного передплатного агентства ТОВ «АС-Медіа» Олександр Дикусаров. «У нашому каталозі понад шість тисяч назв видань, — стверджує він. — Це не означає, що вони всі продаються на території країни, але вони є потенційно можливими для замовлення українськими читачами. Майже 900 з них — українською мовою. 1200—1400 — англійською. Є понад 400 видань іспанською мовою. Спеціально не кажу про російську, щоб уникнути негативного враження». Фахівець стоїть на тій позиції, що читач повинен мати право вибору.
«Держава повинна робити все, щоб українська мова розквітала, але важко когось заставити щось любити», — підкреслив член Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Григорій Шверк. Він, зокрема, наголосив на тому, що в питанні квот на радіо та телебаченні не останню роль відіграє те, що ці ЗМІ працюють на державних частотах, які є обмеженими. Але преса — це суто приватна справа, каже народний депутат. Законопроект про мову він назвав «дуже важливим та актуальним», але пропонує все-таки питання квот у ЗМІ регулювати профільними законами.
Термін подачі правок до проекту закону про забезпечення функціонування української мови як державної спливає сьогодні (в середу).

Надія СМІЯН.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Більше фото тут - www.golos.com.ua