Новоолександрівку Попаснянського району, що тривалий час перебувала в «сірій зоні», українські військові взяли під свій контроль у січні поточного року. Просунувшись уперед на два кілометри, вони залишили село за своєю спиною, і таким чином гарантували населеному пункту свій постійний захист.
Картина, яку побачили військові після звільнення села, була, м’яко кажучи, невтішною: зруйновані будинки, величезні воронки на подвір’ях та городах людей, понівечені кулями та осколками різні господарські об’єкти. І головне — повна відсутність електро- та газопостачання. У таких умовах та ще й під щоденними обстрілами тут проживало 19 осіб, які, попри всю небезпеку, не хотіли розлучатися зі своїм домашнім скарбом та господарством. Якось виживали... В основному за рахунок гуманітарки та своїх городів.
На українських військових, коли ті зайшли в село, новоолександрівці спершу дивилися недовірливо, бо на той момент ніяк себе не ідентифікували: чи вони «еленерівські», чи все ж таки українські? У село заходили переважно так звані «ополченці», розрахунки відбувалися у російських рублях, водночас Новоолександрівка вважалася українською і, по суті, не була окупована. Одне слово, «сіра зона».
Наразі ситуація на цій ділянці фронту стабілізувалася. Ворог віднині постійно перебуває під прицілом і в прямій видимості, отже відкривати вогонь особливо не ризикує. Та все ж село залишається прифронтовим і закритим, отже пересуватися по ньому краще перевіреними стежками або ж асфальтованою дорогою, бо російські найманці залишили тут багато смертоносних сюрпризів.
З того часу як село повернулося під контроль української влади, життя тут поступово почало налагоджуватись. Одними з перших сюди приїхали представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Відсутність електрики частково вдалося компенсувати за рахунок невеликих сонячних батарей. Крім того, мешканці села регулярно отримують допомогу у вигляді продуктових наборів та предметів гігієни, а також курей та корму для птиці. Щоб зима не видавалася такою лютою для тих, хто змушений тут залишатися, МКЧХ нещодавно роздав кожній сім’ї Новоолександрівки по три тонни паливних брикетів. Пенсії та різні види соціальної допомоги українська влада теж виплачує вчасно. Та головне — значно зменшилася кількість обстрілів.
Днів, коли в Новоолександрівку приїжджає місія Червоного Хреста, місцеві жителі чекають з нетерпінням. Крім того, що їм роздають продукти харчування, товари гігієни тощо, у приміщенні місцевого ФАПу медики здійснюють прийом пацієнтів. При необхідності можна зробити кардіограму, УЗД, отримати необхідні ліки. Можна сказати, що такий сервіс мають навіть не всі жителі української глибинки.
А ось світла тут досі немає. Проблему можна розв’язати, але для цього потрібен тривалий режим тиші. Та найкращий варіант, звісно, — завершення війни.

Луганська область.