Цими днями святкує своє 90-річчя Будинок-музей Тараса Шевченка. З цієї нагоди тут відбулася міжнародна науково-практична конференція, на яку зібралися провідні учені, дослідники творчості Кобзаря, бібліотекарі, а також ті, хто свято дотримуються його заповітів та всіляко шанує пам’ять нашого генія навіть далеко за межами України.
Загалом під час конференції обговорювалися досить різноманітні теми. Це і Київ у поетичній та малярській творчості поета, і Шевченкові традиції у літературі, і вшанування пам’яті поета та реалізація Шевченкових заповітів у діяльності Українського наукового товариства тощо.
Відкриваючи зібрання, академік Микола Жулинський наголосив, що саме тут, у будиночку на Козиному болоті, в 1846—1847 роках квартирував поет, і хоч відтоді навколишня міська забудова докорінно змінилася, проте зусиллями кількох поколінь музейних працівників цей самобутній куточок старовинного Києва й досі зберігає відчуття Шевченкової присутності.
Звісно, що сприяють цьому й унікальні експонати. В музеї, зокрема, збереглися особисті речі митця: люлька, кавник, чорнильниця, куманець, скринька з приладдям для малювання тощо.
— Саме завдяки аурі поетового імені ми можемо побачити міщанські будівлі того часу, познайомитися з особливостями побутової культури Києва XIX століття, — наголосив генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус.
Водночас відомий науковець і дослідник творчості Шевченка Сергій Гальченко зауважив, що досі не було видано книгу «Шевченківський Київ». У Москві Кобзар перебував зовсім мало, і там видано величезну працю, а у нас навіть був указ Президента з цього приводу, проте задум так і не реалізовано. Тож науковці й зокрема директор Будинку-музею Надія Орлова сподіваються, що це все-таки незабаром станеться.
— Адже Шевченко дуже любив Київ, він згадується в його творах понад 50 разів, — каже пані Надія.
І не просто згадується, це дуже теплі спогади, наголосили виступаючі. Тож Київ має віддячити поетові.
