Жодної гривні з державних програм не взяло упродовж останніх 15 років сільгосппідприємство «Прогрес» Бершадського району Вінниччини. Так само не користувалося послугами банків. Як вдається господарювати без позичок? Чому не користуються державною підтримкою? Про це і не тільки розповів «Голосу України» керівник господарства кандидат сільськогосподарських наук Олександр Кавун.
ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»
Олександр Кавун торік відсвяткував піввіковий ювілей. У 2019-му виповниться 20 років, як він очолює господарство. Випускник Української сільськогосподарської академії (нині Національний університет біоресурсів і природокористування). Працював агрономом у Бершадському районі. На посаді керівника сільгосппідприємства у селі Серединка змінив батька — Федора Михайловича. Той 34 роки очолював господарство. Родину Кавунів прославив старший брат Федора Михайловича — Василь Михайлович. Теж починав господарювати у Бершадському районі. За Союзу в очолюваному ним колгоспі у селі Шляхова діяла школа передового досвіду. Василь Кавун удостоєний Золотої Зірки Героя Соціалістичної Праці.
Олександр Кавун — депутат Бершадської районної ради. Дружина Катерина Іванівна працює землевпорядником. Виховують двох донечок — Ірину та Олену. Вони навчаються у Києві в Національному університеті імені Т. Шевченка.
Олександр КАВУН: «Усі спеціалісти в господарстві — місцеві, думаю, тому більшість односельців передали в оренду свої земельні наділи».
На свято територіальних громад Олександр Кавун (третій праворуч) приїхав разом із земляками.
Проблеми розкладає на полички
Спокійний, скромний, розсудливий, небагатослівний — таке враження справив Олександр Кавун. Не цим здивував. «У нас немає проблем, — так відповів Олександр Федорович на запитання про те, що дошкуляє розвитку господарства. — Якщо з’являються, розкладаю їх на полички. Поступово вирішую. За деякий час на поличці порожньо».
Зізнався, що всі його думки про виробництво і людей «біжать» перед ним на три-чотири роки попереду.
— Що вже відбулося, то день вчорашній, — каже пан Олександр. — Що відбувається зараз, теж майже минулий час. Треба чітко бачити, яким буде завтра. Постійне планування процесу — одна з причин уникнення проблем.
Насамперед треба передбачити і спланувати фінансові зобов’язання, з перспективою принаймні на два-три роки, визначити вузькі місця. Ще важливо продати продукцію за вищою ціною і, навпаки, купувати ресурси за нижчою — ось весь наш секрет, у будь-якому підручнику з бізнесу про це можна прочитати.
Техніку купуємо лише нову
— Економіка, як компас, показує, в якому напрямку потрібно рухатися, — продовжує господарник. — Якщо бачимо, що втрачаємо, наприклад, через те, що не вистачає комбайнів, закуповуємо їх. За останніх п’ять-шість років, як кажуть, «запакувалися» технікою сповна. Беремо лише нову. Це принципово. Заплатиш дорожче, зате матимеш ефективну віддачу.
Ще приклад. Втрачали на зберіганні зерна. Платили не тільки за чужу комору, за сушіння, доведення до кондицій. Нинішнього року завершили будівництво елеватора. Очікуємо економію 15—20 відсотків порівняно з попередніми витратами на зазначені операції з зерном. Щоб доставити збіжжя у порт, доводилося наймати техніку. Придбали два тягачі, економія — 8—10 відсотків колишніх втрат на транспортуванні.
— Ми не боремося за врожай, — Олександр Федорович здивував цією фразою. — Завдання в іншому — посіяти сучасною технікою, зробити це у найкращі терміни, виконати всі технологічні операції з догляду за рослинами, зрештою, зібрати вирощене також новою технікою — і гарний результат гарантовано.
— На придбання техніки, як і на інші потреби, жодного разу не брали кредитів у банках і не користувалися державними програмами, — пояснює керівник товариства. — Чому? Виписані умови такі складні, що сто разів подумаєш, чи варто позичати гроші. Нічого не просимо, обходимося власними коштами.
«Золотий» резерв — пожнивні рештки
Деякі галузі в господарстві скоротили. Зокрема, тваринництво. Рослинництво, навпаки, зміцнили. Де беруть органіку для удобрення ґрунту?
— Навчилися працювати з пожнивними рештками, — зазначає Олександр Кавун. — Використовуємо технологію поверхневого обробітку. Великий резерв поновлення родючості — пожнивні рештки. Наприклад, кукурудза дає 10—12 тонн зерна з гектара, бувало, й 14 тонн, а пожнивних решток маємо ще більше. Важливо правильно їх використати для удобрення. Мульчуємо, приорюємо, а далі відбуваються процеси, які сприяють накопиченню в ґрунті органічних речовин і гумусу. Є й інші переваги такого обробітку. Хоча є і певні недоліки.
Хто бачив, як виблискує на сонці стерня, зрозуміє, чому такі пожнивні рештки називають «золотим» резервом.
Немає нині у сівозміні й цукрових буряків. Декілька років тому зробили ривок у вирощуванні цієї культури і... забили склади мішками з цукром. Дотепер не можемо спродати.
ДОВІДКОВО
ТОВ «Прогрес» — господарство невелике: понад дві тисячі гектарів орних земель, 50 працівників (у селі Серединка, на території якого розташоване товариство, мешкають 600 осіб). Якщо розділити загальну суму податків, сплачених державі 2017 року, на кожного працюючого припадає 180 тисяч гривень (загалом — дев’ять мільйонів грн). Такі цифри навів Олександр Кавун. Каже, люди стільки не заробляють, як державі сплачують.
ФАКТ
Три види опалення будинків використовують у Серединці. Тут змінили систему електропостачання, щоб використовувати електрокотли. Має село й природний газ. Все робилося також за підтримки товариства. Але й грубки і печі також зберігають. Селяни — люди практичні.
ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ
За кошти господарства в районній лікарні обладнали палату для пацієнтів із Серединки.
Премія за журналістську працю
У Вінницю на обласний фестиваль територіальних громад, в рамках якого відбувалася і презентація книжок про населені пункти краю, Олександр Кавун приїхав разом з представниками села. Книга про Серединку побачить світ наступного року. Літопис села підготував заслужений журналіст України Петро Маніленко. До речі, він почесний житель Серединки.
Чи не найбільше прославив рідне село Василь Думанський. Усе життя прикутий до інвалідного візка. Просив маму, знайомих записувати його філософські роздуми, поетичні, прозові твори. До нього на розмову приїздили відомі майстри слова з Вінниці, Києва. Його книжки брали з собою полярники на станцію «Академік Вернадський». Майже всі вони видані за фінансової підтримки місцевого господарства. Разом з районною журналістською організацією і редакцією районки «Бершадський край» ТОВ «Прогрес» заснувало премію Імені Василя Думанського. Вручають її щороку кращому позаштатному автору газети.
Від споглядання за такою водою за вуха не відірвеш
Олександр Кавун закоханий в місця рідного села. В його історію так само. Підтримує вчителя Анатолія Думанського в тому, що їхня Серединка претендує бути центром Європи. Розрахунки географа було надруковано у низці загальноукраїнських видань.
Знане село ще однією особливістю — заблукалою річечкою. До Серединки Гниличка, так називають потік, тече, як і більшість — з півночі на південь. У Серединці робить розворот і змінює напрямок. Спочатку впадає в озеро, а вже звідти — у Південний Буг.
— За спогляданням такої води людину за вуха не відірвеш, — каже Олександр Кавун. — На собі це відчував не раз.
Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.
Вінницька область.
