За традицією, головні заходи відбувалися біля Кургану скорботи під Лубнами та в обласному центрі. Прикро, та цього траурного дня у Полтаві влаштували й розвеселі розваги. Вони стали справжньою наругою над пам’яттю померлих, своєрідними танцями на їхніх кістках.
Причому якщо раніше в такі дні не скасовували свої розважальні програми переважно приватники, то цього разу до них найактивніше долучилися господарі комунальних закладів міста, зокрема підпорядкованих управлінню культури міськвиконкому — Палацу дозвілля «Листопад», міського Будинку культури та двох дитячих музичних шкіл. Там влаштували «фестиваль-конкурс «Фабрика талантів» та патронований згаданим міським управлінням культури традиційний Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс «Барви Полтави». Та «найгучнішим» був концерт місцевого заслуженого ансамблю пісні й танцю України «Лтава» ім. В. Міщенка, який відбувся саме тоді, коли буквально за кількасот метрів тривали скорботні урочистості, хода до собору, молебень за упокій душ померлих під час Голодоморів...
Співати-танцювати у години найбільшої скорботи — це зразок звичайної гопакерії, яку практикували ще за радянських часів, щоб прикрити нею вражаюче безпам’ятство.