Цього тижня у конференц-залі столичного кінотеатру «Жовтень» відбулася презентація проекту Сергія Буковського та Вікторії Бондар «Візуальна антологія новітньої України: персони, історії, візії». Антологія створюється Громадською організацією «Центр сучасних інформаційних технологій та візуальних мистецтв» за підтримки Українського культурного фонду.
Зліва направо: Сергій Буковський та Геннадій Кофман під час презентації.
Вікторія Бондар — співавтор проекту.
Сергій Буковський — український режисер-документаліст, автор десятків кіноробіт, серед яких документальний серіал «Війна: український рахунок», удостоєний Шевченківської премії 2004 року (на її здобуття режисер був висунутий редакцією газети «Голос України», чим ми маємо усі підстави пишатися).
Що являє собою проект «Візуальна антологія...»? Сам Сергій Анатолійович на презентації розповів, що робота почалася ще шість років тому, коли було написано сценарій і детально розроблено план його втілення. Одначе довго не могли знайти продюсера, прихильного до кінодокументалістики. Такі люди у нас, на жаль, рідкість. Зрештою продюсером став Геннадій Кофман, знаний режисер і один із засновників міжнародного фестивалю документального кіно про права людини «Docudays UA».
Як каже Буковський, робоча назва антології — «Пором», тобто плавзасіб, що перевозить вантажі та людей з одного берега на другий. Метафора досить містка — бо історія, яку ми переживаємо, нерідко несе нас тільки вперед, і ми, через брак часу чи душевну лінь, не озираємось назад. Туди, де лишилися наші ілюзії, пориви, сподівання, ідеали. Через те не лише віддалені віки, а й «ближня» історія, пережита нами самими, рясно мерехтить «білими плямами».
Структура антології у принципі проста — це цикл повнометражних фільмів, побудованих як бесіди з людьми, котрі були свого часу ключовими учасниками процесів, які відбувалися в Україні від 1960-х років і донині. Власне, йдеться про покоління шістдесятників. Ці люди здаються нам відомими, навіть «хрестоматійними», їхні імена нібито на слуху в більшості з нас. Але, підкреслює Сергій Буковський, ідеться про «непроговорені грані відомого». Чи варто нагадувати, що Буковський — майстер ставити несподівані запитання там, де, здавалось би, про все розпитано.
У назві проекту одне з ключових слів — «Персони». Це важливо, бо історія невіддільна від облич і особистостей. Отож, серед героїв антології — такі публічні персони, як Семен Глузман, Станіслав Чернілевський, Ліна Костенко, Юрій Щербак, Валентин Сильвестров, Борис Гудзяк, Мустафа Джемілєв, Дмитро Горбачов. Як бачимо, більшість — передусім люди культури, у будь-якому разі, ті, кого звуть інтелектуалами.
Сергій Буковський, у побуті чоловік небагатослівний і навіть замкнутий, явно оживає, коли починає розповідати про своїх співбесідників. Бо йдеться не просто про «цікавих людей», а про драматичні сюжети долі, особистого вибору. А головне — особистої відповідальності (це та якість, що здається мало не «старомодною» в сучасному українському політикумі).
Героєм першого фільму антології мав бути Левко Лук’яненко, він уже дав згоду, але невдовзі пішов із життя. Тепер антологію відкриватиме фільм-бесіда Сергія Буковського з Іваном Дзюбою та Мартою Дзюбою.
Майбутнє проекту, як зазначив Геннадій Кофман, — не лише робота над фільмами, а й створення веб-порталу, завдяки якому ці фільми будуть доступні якнайширшому колу користувачів. Також планується видати друковані версії інтерв’ю з героями відеоантології.
Віталій ЖЕЖЕРА.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
