5 грудня 2018 року в залі колегії Міністерства освіти і науки України Конкурсна комісія обрала 22 членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Участь у засіданні взяли вісім із дев’яти членів Конкурсної комісії. Агентство зможе розпочати свою роботу після затвердження обраних кандидатів урядом. Це було наше, як країни, зобов’язання щодо приведення системи забезпечення якості національної вищої освіти у відповідність до європейських стандартів після приєднання до Болонського процесу.

Шлях інтеграції вітчизняної системи вищої освіти до Єдиного європейського освітнього простору передбачає обов’язкове функціонування в Україні Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти як науково-експертної установи, на котру покладається здійснення незалежного фахового моніторингу і оцінки якості вищої освіти та акредитація освітніх програм, а також входження зазначеної інституції в Європейську асоціацію із забезпечення якості вищої освіти (ENQA).
Одначе події, які відбулися після прийняття закону 2014 року, показали, що шлях до створення НАЗЯВО виявився дуже непростим.
Законом України «Про вищу освіту», що набув чинності ще 6 вересня 2014 року, передбачено функціонування НАЗЯВО як незалежного та колегіального органа, уповноваженого на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Заклади вищої освіти, академії наук, роботодавці та органи студентського самоврядування делегують до його складу 25 своїх представників. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень цього закону перший склад НАЗЯВО був сформований протягом дев’яти місяців з дня набрання чинності новою редакцією закону про вищу освіту, тобто до 6 червня 2015 року.
В установлений законом строк з’їздами представників вищих навчальних закладів, студентства, національними академіями наук та спільним органом роботодавців було обрано всіх 25 членів НАЗЯВО. Тоді вибори членів Національного агентства були беззастережно підтримані освітянською та академічною спільнотою. На початку 2015-го у виборах узяли участь сотні університетів, інститутів та наукових установ. Наприклад, трудові колективи та вчені ради лише державних вишів делегували на свій з’їзд понад 670 делегатів та 91 претендента на дев’ять місць членів агентства від цієї категорії ВНЗ.
Під час проведення з’їздів не було зафіксовано жодних порушень чи навіть відхилень від норм закону, а до обраного складу НАЗЯВО увійшли три академіки та п’ять членів-кореспондентів національних академій наук, 15 докторів та шість кандидатів наук, семеро з них мали почесні звання заслуженого працівника освіти, заслуженого діяча науки і техніки чи заслуженого діяча мистецтв України.
Однак тоді справа не зрушила з місця, а Національне агентство свою роботу так і не розпочало. Статтею 19 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що голову та заступників голови Національного агентства обирають самі члени Національного агентства, після чого за поданням Національного агентства їх затверджує Кабінет Міністрів. Це пряма норма закону! Але в серпні 2015 р. два впливові високопосадовці спрямували звернення до тодішнього Прем’єр-міністра України, в якому закликали його не виконувати цю норму закону в зв’язку з тим, що не всі обрані члени НАЗЯВО викликали довіру суспільства, та не виносити на розгляд уряду питання про призначення керівництва, обраного членами НАЗЯВО.
Такі дії можна вважати не чим іншим, як втручанням у діяльність НАЗЯВО, що є грубим порушенням норм закону, який передбачив створення цієї установи академічною спільнотою самостійно як незалежної від органів влади, та невиконанням його прямих вимог.
Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти неодноразово розглядалася ситуація, що склалася, неодноразово ухвалювалися рішення, в яких комітет звертався до Кабінету Міністрів з вимогою виконати пряму норму закону та затвердити керівництво, обране членами НАЗЯВО. Також із метою виходу із ситуації, що склалася, було внесено законопроект 2280а, прийнятий Верховною Радою як Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти». Цей акт законодавчо забезпечив виведення зі складу Національного агентства осіб, які раніше потрапили під дію Закону України «Про очищення влади», та відповідне оновлення його складу.
Проте, на превеликий жаль, робота НАЗЯВО була заблокована протягом трьох років. Під різними приводами затягувалося винесення на розгляд уряду питання щодо призначення обраних членами Національного агентства голови та його заступників. Створювалися додаткові перепони для початку повноцінного запуску його функціонування. Так, наприклад, у 2015 році кошти, виділені з держбюджету на забезпечення роботи НАЗЯВО, було передано на святкування ювілею одного з вишів, а в 2016-му приміщення, передбачені для розміщення Національного агентства його Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів, здані в оренду іншій організації.
Напевне, все це не що інше, як яскраве свідчення небажання допустити початок діяльності незалежного фахового регулятора з числа професійних експертів, обраних самою освітянською та науковою спільнотою, здатного протягом короткого періоду часу запровадити ефективну систему забезпечення якості вищої освіти, яка б перетворила виші на простір підготовки сучасних, конкурентоспроможних фахівців, а також зупинити жахливу ситуацію з налагодженою системою захисту дисертацій із плагіатом.
У цій ситуації, що склалася, робочою групою при Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти з доопрацювання законопроекту «Про освіту» було внесено пропозицію про те, що організацію та проведення конкурсного відбору членів НАЗЯВО здійснюватиме Конкурсна комісія, яка утворюється Кабінетом Міністрів України як дорадчий орган. Конкурсна комісія формується в складі дев’яти осіб, з яких чотири міжнародні представники делегуються від об’єднань Європейського простору вищої освіти (European Higher Education Area) і по одному представнику — від центрального органа виконавчої влади у сфері освіти і науки (особисто я був проти, щоб представник МОН був у складі Конкурсної комісії, задля уникнення майбутніх звинувачень у залежності обраних членів від профільного міністерства), спільного представницького органа всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців, Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, національного об’єднання студентів, що є членом Європейського союзу студентів (ESU).
5 вересня 2017 року відповідний законопроект був прийнятий Верховною Радою України, а 31 січня 2018-го урядом затверджено Конкурсну комісію з відбору членів нового складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, і лише 5 грудня цього року відбувся конкурсний відбір нових членів НАЗЯВО.
Кожного з них Конкурсна комісія оцінювала за 10-бальною шкалою за шістьма критеріями: професійні досягнення; дотримання у професійній діяльності академічної доброчесності; практика застосування у професійній діяльності стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти та Закону України «Про вищу освіту»; досвід роботи з міжнародними і вітчизняними організаціями, які працюють у сфері освіти, та освітніми проектами; досвід роботи чи навчання в іноземному закладі вищої освіти та/або науковій установі; володіння англійською мовою.
За результатами таємного голосування комісією було обрано 22 членів агентства — 9 жінок та 13 чоловіків. Одне місце залишилось вакантним за квотою Національної академії медичних наук, оскільки були відсутні кандидати, котрі одночасно були б рекомендовані академією та працювали б у ній за основним місцем роботи. На цю вакансію буде оголошено додатковий конкурс у лютому 2019 року.
Чи задоволений я процедурою конкурсного відбору? Скажу чесно, що ні. І не тільки я. Є відчуття того, що за зовнішньо начебто прозорою процедурою заховані певні шпаринки, які дають змогу в остаточному варіанті отримати необхідні результати для чиновників, які взагалі не мали б брати участі в процедурі конкурсного відбору. Цей формат (Конкурсна комісія) набагато більш має суб’єктивізму, ніж коли кандидати до НАЗЯВО обиралися колективами університетів, академій тощо.
Чому є сумніви в об’єктивності та прозорості конкурсного відбору?
Насамперед я вважаю, що для забезпечення цієї мети Конкурсній комісії варто було розробити порядок оцінювання конкурсантів за вищезазначеними критеріями, зокрема й механізм реалізації перевірки дотримання кандидатами в професійній діяльності доброчесності. Відсутність же такого нормативного документа не надала можливості громадськості проконтролювати, як саме Конкурсна комісія перевіряла відповідність учасників конкурсу визначеним критеріям і чи відповідають обрані члени НАЗЯВО цим критеріям взагалі.
По-друге, задля забезпечення прозорості та публічності роботи Конкурсної комісії варто було б провести співбесіди з кандидатами, дати можливість кандидатам виступити публічно, а всій Україні почути: з якими цілями вони йдуть до НАЗЯВО, що саме планують робити, в який спосіб поліпшити якість вищої освіти, забезпечити ефективну акредитацію освітніх програм та спеціалізованих рад. Наприклад, до 3 хвилин — українською мовою та до 2 хвилин — англійською (бо до кандидатів були висунуті вимоги щодо володіння державною, а також англійською мовами). І в жодному разі не обмежуватись лише роботою з документами, які були подані!
Та, на жаль, Конкурсна комісія обирала кандидатів до НАЗЯВО лише на підставі поданих ними особисто документів.
По-третє, закон вимагає, щоб засідання Конкурсної комісії відбувалися відкрито. Проте не була ні зафіксована на відео, ні оприлюднена в онлайн-режимі процедура прийняття рішення про кількість балів кожному учаснику конкурсу. За словами громадських спостерігачів, які були присутні на засіданні Конкурсної комісії, не встигли спостерігачі перевітатися один з одним, як члени Конкурсної комісії стрімко перейшли до процедури голосування.
Була створена Лічильна комісія, члени якої, після того, як вони самі й інші члени Конкурсної комісії «проголосували» (вкинули папірці з балами за кожного з 116 кандидатів), витягнули роздруківки з іменами і проставленими ручками балами претендентів. Було б логічно, якби члени Конкурсної комісії визначалися з власними оцінками під час засідання за участю спостерігачів від громадськості і в умовах онлайн-трансляції. Причому бали у відомості члени комісії могли проставляти напередодні голосування за невідомих обставин та умов. Чи погоджували вони між собою бали? Чи впливав хтось сторонній на їхній вибір? На ці та багато інших запитань відповіді ми, на превеликий жаль, ніколи вже не дізнаємось.
По-четверте, вкотре не почули Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти, коли ми зверталися до уряду ще під час формування складу самої Конкурсної комісії з приводу того, що до її складу не може входити міністр або заступник міністра, адже в цьому разі сформовану такою Конкурсною комісією Агенцію навряд чи можна назвати справді незалежною. Тут варто звернути увагу, що для входження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до Європейської асоціації із забезпечення якості вищої освіти одним із обов’язкових критеріїв, закріплених у Статуті Європейської асоціації, є встановлення на законодавчому рівні незалежного статусу цієї установи від вищих навчальних закладів, міністерства та політичних впливів.
Однозначно про незалежність національних агентств зазначається і в Стандартах і рекомендаціях щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти, ухвалених на Міністерській конференції 14—15 травня 2015 року: агенції повинні бути незалежними та діяти автономно...(ESG 3.3).
Зазначу, що відповідні законодавчі та нормативно-правові акти в Україні повністю відповідають вищезазначеним європейським стандартам. Ці міжнародні норми Верховною Радою імплементовано до Закону України «Про вищу освіту».
Отже, цей ключовий критерій до Національного агентства, проголошений у відповідних міжнародних документах і закріплений у вітчизняному законодавстві, також не було враховано!
Вищезазначені обставини можуть зумовити відсутність суспільної довіри до результатів конкурсу! Цілком очевидно, що означена ситуація не створює умов для ефективності процесів і процедур впровадження якості освітньої діяльності закладів вищої освіти та якості вищої освіти.
Водночас особисто я дуже сподіваюсь, що ми все-таки отримаємо робочий орган! Тому я звернувся до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана із закликом не блокувати призначення нового складу НАЗЯВО, а взяти цю інформацію до уваги!
Щиро бажаю новообраним членам Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти організувати роботу так, щоб повернути довіру до системи вищої освіти, стати справді тим органом, який забезпечить належний рівень підготовки вітчизняною вищою школою якісних конкурентоспроможних фахівців, здатних до ефективної роботи 
всередині країни та на міжнародному ринку праці, а також вирішить нагальні проблемні питання, пов’язані з академічною доброчесністю!
Які висновки та пропозиції?
1. Потрібно вдосконалити процедуру конкурсного відбору, передбачивши обов’язкове спілкування кандидатів із членами Конкурсної комісії.
2. У Конкурсній комісії не повинні брати участь представники органів державної влади у сфері  освіти та науки й організацій та установ, які залежать, у тому числі фінансово, від такого органа  державної влади.
3. Конкурс має бути незалежним від МОН, тобто проводитися секретаріатом НАЗЯВО, на території НАЗЯВО і за кошти, якими безпосередньо оперує НАЗЯВО.
У суспільстві надзвичайно великі очікування і сподівання на повноцінну діяльність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. В розвинутих країнах держава взагалі не втручається в освітній і науковий процеси, а лише створює умови для їхнього розвитку і робить замовлення на конкурсних засадах на наукові розробки та освітні послуги.

Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ,
народний депутат України,
перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.