Понад тисяча примірників факсимільного видання рукописної пам’ятки кінця XII — початку XIII століття «Євангеліє Бучацьке» поповнили фонди міських та сільських бібліотек. Минулого року унікальна книга, котра вийшла друком у державному видавництві «Дніпро», отримала премію Президента України в номінації «За вагомий внесок у розвиток україно-знавства». Євангеліє написане старослов’янською мовою та прикрашене мальованими багатоколірними заголовними літерами, з яких починається той чи інший уривок Святого письма, — загалом містить понад 200 мініатюр. Через втрату 1-го, 81-го та кількох інших листків в середині рукопису, точну дату і місце його створення встановити складно. Найімовірніше книгу уклали в одному із монастирів південно-західної Волині, де в селі Городище існувала майстерня скрипторіїв, переписувачів богослужбових книг. Сама ж Волинь була за доби Київської держави визначним центром розвитку богословської думки та церковного мистецтва різних жанрів.

Перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак, директор видавництва «Дніпро» Олександр Кудрявцев, доктор мистецтвознавства, філософії і богослов’я, академік Академії наук вищої освіти України Дмитро Степовик під час презентації «Євангелія Бучацького» (зліва направо).

— Один із перших дослідників унікальної пам’ятки домонгольського періоду Олександр Колесса небезпідставно пропонував назвати Євангеліє Городиським, — каже доктор мистецтвознавства, філософії і богослов’я, академік Академії наук вищої освіти України Дмитро Степовик. — Теперішню назву книга отримала за місцем зберігання від 1712 року в монастирі Здвиження Чесного Хреста в — Бучачі. Нині рукопис — у колекції Львівського Національного музею імені Андрея Шептицького.
У сучасному виданні поряд з текстами старослов’янською — переклад українською. Викладу текстів писання передує передмова Дмитра Степовика, він же й упорядник видання.
— Це священна рукописна книга українського народу. За вагомістю текстів і оформлення посідає одне з перших місць серед українських рукописів, — зазначає науковець. — Без Бучацького та Добрилового Євангелій, низки галицьких рукописних книг XII—XIII століть не могло б постати рукописання Нової доби, а відтак і високомистецьке друкування й оформлення ранніх українських першодруків.
— Книга важлива ще й тому, що вона показує вплив живої української мови на старослов’янську та церковнослов’янську, — наголошує директор «Дніпра» Олександр Кудрявцев, — свідчить про високий рівень грамотності церковників і мирян в той далекий час, існування при монастирях майстерень, де працювали висококваліфіковані переписувачі й художники, культуру мініатюри.
Нещодавно у «Дніпрі» за фінансового сприяння ГО «Сектор безпеки — Україна» під головуванням Романа Матковського вийшло друком друге, багатоколірне видання «Євангелія Бучацького». Наклад нового багатоколірного видання — тисяча примірників. Під час презентації проекту в агенції УНІАН перший заступник голови Держ-комтелерадіо Богдан Червак зазначив, що «ця книга є окрасою не тільки церковно-релігійного життя, а й життя української нації, Української держави».
— Такі книжки не видаються щодня, вони видаються раз на сто або п’ятсот років, — каже Богдан Червак.
Учасники презентації назвали перевидане «Євангеліє Бучацьке» додатком до Томосу, символом, що об’єднує етнічні землі, конфесії і століття.
— Релігійний фронт першим отримав перемогу над агресором, — зазначає Роман Матковський. — Нині перед українським суспільством стоїть завдання створити духовну платформу для розбудови держави, для подальших перемог. Її складовою, безперечно, є такі видання як «Євангеліє Бучацьке».

Світлана ЧОРНА.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.