У суспільстві обговорюють доречність перенесення дати святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня. Думки розділилися... Одні вважають, що Різдво потрібно святкувати 25 грудня, другі — 7 січня, треті — за те, щоб в календарі державних свят України було два вихідні.
На мій погляд, згідно із законами логіки в одному документі не можна використовувати різні системи літочислення. Одну дату (Новий рік) ми святкуємо за григоріанським календарем, а іншу дату (Різдво Христове) — за юліанським. Таке літочислення збиває з пантелику. Оскільки перенесення Нового року на 14 січня видається недоречним, краще перенести Різдво на 25 грудня.
Згідно з християнськими канонами перед Різдвом триває піст. В українській традиції його називають Різдвяним або Пилипівкою. Особливо строгими вважаються перший і останній тижні посту. На період саме такого суворого посту припадає святкування Нового року, яке в народній свідомості асоціюється з багато накритим столом. У прикмету «як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш» вірить більшість українців. Досить багато з них просто в розпачі, як же його зустрічати, щоб і свято було «як годиться» і християнської етики дотриматися.
До того ж існує традиція колективно зустрічати Новий рік, влаштовуючи корпоративи напередодні. У таких випадках перед багатьма вірянами постає дилема, що робити, щоб і з колективом повеселитися і Бога не прогнівити... Перенісши святкування Різдва на 25 грудня, ми зробимо це свято загальнонаціональним. Адже воно тоді стане єдиним не лише для українців усіх християнських конфесій — католиків, протестантів, а також уніатів та православних (якщо буде політична воля очільників цих церков), а й для українців рідновірських конфесій, які сповідуючи віру предків, святкують цього дня Різдво Сонця. Саме 25 грудня закінчується зимове сонцестояння і день починає прибувати.
Перенесення Різдва на 25 грудня допоможе зберегти давні українські автентичні традиції і символіку. Одним із найдавніших українських різдвяних символів є дідух, якого встановлюють в оселях на покуті саме напередодні Різдва і урочисто спалюють на Новий рік. Встановлення дідуха 24 грудня (напередодні Нового року) може призвести до заміни введеної Петром І традиції рубати і прикрашати ялинки, на давнішу, екологічнішу, українську — ставити солом’яного дідуха. Ялинка, а надто вінок з ялини, що став модним останнім часом, в українській традиції пов’язується зі світом померлих. У той час як дідух є символом достатку, добробуту і життя, оскільки робиться з житніх та пшеничних колосків.
Дідухи у вигляді дерева роду також символізують духовну єдність родини і всього українського народу, включаючи предків і прийдешні покоління. Встановлені замість ялинок дідухи на площах міст і сіл України сприятимуть її духовному відродженню і додаватимуть національного колориту.
Те саме можна сказати і про звіздарів із зірками-сонечками та ватаги колядників, які сповіщають як про народження Сонця-світила, так і про народження християнського сонця — Ісуса Христа.
Для кращого сприйняття цих змін усі позиції і переваги необхідно широко і заздалегідь обговорити у ЗМІ, дати змогу висловити свої аргументи всім прихильникам і противникам. За умови позитивного ставлення священнослужителів і роз’яснювальної роботи серед своїх прихожан, зміни стануть успішними.
Світлана ТВОРУН, кандидат історичних наук, доцент.
Вінницький навчально-науковий інститут економіки Тернопільського національного економічного університету.
