По різних програмах російського ТБ майже щодня звучать заклики до телеглядачів: надамо допомогу Петі, Вані, Олені або якійсь іще дитині в лікуванні важкої хвороби, для чого потрібно кілька мільйонів рублів. У бага-тьох при цьому рука тягнеться до гаманця, щоб послати на це якусь суму. Метод старий: у недалекому минулому (іноді й тепер) так збирали в селах допомогу на будівництво будинку погорільця або іншого бідолахи. Хтось приносив гривеник або полтину, а хтось ішов із сокирою, щоб підсобити односельцю, якому не від кого, крім як від громади, чекати сприяння не доводилося. Це було шляхетно й гуртувало мешканців.

Але от коли сьогодні з телеекрана звучать такі заклики, я дивуюся: російські керівники, політологи й пропагандисти не втомлюються повторювати, що Росія — соціальна держава й тут безплатне медичне обслуговування. А от бач: ходять із шапкою по колу, як останні жебраки.
Слів немає, допомогти людині, коли біда, — шляхетна справа. Але якщо жебрати йде людина на зразок Гарун ар-Рашида, то мимоволі за-крадається сумнів: а чи не хоче вона в такий спосіб залізти нам у кишеню, розраховуючи на чуйність і шляхетність, витягти останній червінець? А в тому, що Росія багатша тисяч і тисяч гарун ар-рашидів, сумніватися не доводиться. Тільки залишається здивування: а куди зникають доходи від нафти й газу, що йдуть за кордон (звісно: не безплатно), від якутських алмазів, сибірського золота, від соболиних та інших дорогоцінних шкурок і від надцінних рідкісноземельних металів? Кому вони дістаються? А от на онкологічну операцію бідній дитині ніяк грошей у скарбниці не знайдеться. Доводиться йти світами. І не соромно при цьому кремлівським заправилам?
Відповідь одна: всі російські надприбутки, як ненаситний молох, пожирає оборонка. Зокрема, Росія, викладаючись з усіх сил, готується до оборони. Від кого? Так від НАТО ж! Називаючи його при цьому агресивним блоком. І люди вірять цій нісенітниці, хоча за всі минулі шість із лишком десятків років свого існування НАТО не захопило ні в кого ні клаптика території, а Росія тільки за останні десять років відторгла в сусідніх держав Абхазію, Південну Осетію, в України — Крим і Донбас, у Молдови — Придністров’я. Дай їй волю, то завтра російські танки опиняться в Прибалтиці, Польщі, Фінляндії. Виправдання й придумувати не треба: ці землі колись були російськими, є «історичне підґрунтя!»

Федір ДИБОВ.
Мал. Віктора СТАРОВА.

Донецьк