За кордоном наші співвітчизники стають більшими патріотами
Зустріч наче вдома
Спільна справа єднає: Уляна Воробець, Ірина Головач, Гражина Станішевська (зліва направо).
Україна й Польща -- разом. Станіслав Олеярчук та Гражина Станішевська.
Фото надані Уляною ВОРОБЕЦЬ.
У польському місті Бельсько-Бяле за одним столом відзначили Різдво Христове понад 200 українців і поляків. Організували Вігілію (громадське святкування) колишня львівська журналістка Уляна ВОРОБЕЦЬ та Гражина СТАНІШЕВСЬКА, в минулому — член Європарламенту.
На столах були традиційні різдвяні страви сусідніх народів. Умова участі у святі — вміння колядувати українською та польською мовами. Це не спинило навіть тих співвітчизників, які в побуті спілкуються винятково російською.
«Це в Україні діляться на східних і західних, північних і південних чи за партійними вподобаннями. Серед заробітчан ця межа нівелюється. Різдво — добра нагода згуртуватися. Безперечно, це ще й сприяє комунікації із місцевим населенням та загалом євроінтеграції, — розповідає Уляна Воробець. — Замість фейс-контролю при вході на гостину я перевіряла вміння колядувати. То чимало гостей зізнавалися, що досі взагалі не відзначали Різдва по-християнськи. Та були далекими від традицій. Один хлопчик сказав, що навіть його мама здивувалася тим, як хвацько він колядує українською. Мав нагоду вітати народження Христа зі сцени».
Уперше, після недавнього обрання, побував на такому заході президент Бельсько-Бялого (міський голова) Ярослав Клімашевскі. Він також наголосив на тому, що українці в Польщі легко акліматизуються. А таке спільне свято дає можливість інтегруватися.
У Гражини Станішевської немає родини в нашій країні, але вона щороку приїздить до Прикарпаття на міжнародні фестивалі. Зазначила, що в 170-тисячному Бельсько-Бялому українців стає щораз більше — десь чи не десята частина населення. Загалом це багатонаціональне місто, на межі із Чехією. Спільне святкування сприяє зближенню: «Це зустріч двох культур, хоч близьких, але різних. Радію, що протягом трьох років святкуємо разом».
Також Гражина Станішевська організувала благодійну акцію «Польські родини — українським сім’ям без батька». Її співвітчизники з Бельсько-Бялого охоче відгукнулися, втілилися в образ Святого Миколая і зробили подарунки дітям, котрих війна позбавила тат. Приміром, відправили два різдвяні пакунки дружині та чотирьом дітям Сергія Синенка із Запоріжжя. Під час Революції Гідності, 13 лютого 2014-го, 36-річний підприємець згорів у власному авто на кордоні Запорізької та Дніпропетровської областей. Він числився серед зниклих безвісті, а встановили особу за тестом ДНК. Герой України.
Як не потрапити в халепу
Уляна Воробець працює менеджером у польському агентстві підвищення кваліфікації працівників держустанов. Як журналіст на громадських засадах веде величезну роботу з інтеграції своїх співвітчизників у Польщі. Допомагає без посередників знайти легальну роботу, консультує, на спеціальному сайті розміщує відповідну інформацію.
Розповідає, що ідея провести спільне святкування виникла ще 2016-го, коли вперше приїхала на заробітки до Бельсько-Бялого. Вона — багатодітна мама-одиначка — на тодішній Великдень почувалася тут геть чужою. Через соціальні мережі зібрала таких же заробітчан, організувала спільне свято. Вперше сама пекла паску, бо в продажу не було. Везла посвячувати в інше місто, бо в Бельсько-Бялому не мали ще своєї православної церкви... І так почалося нове культурне життя. Восени того ж року Уляну депортували. Але перед тим, на Покрову, зібрала на прощальне свято, на якому співали повстанських пісень спільно з поляками, молдованами та навіть грузинами.
Далі жінка через суд відстояла право на легальну працю й повернулася до Польщі вже разом із дітьми. А згодом познайомилася із Гражиною Станішевською. То на Різдво вже організували спільну гостину. Мають інші цікаві заходи, як-от «Від Яна — до Івана», із плетінням віночків, хороводами, частуваннями.
Після повернення виникла ідея допомагати нашим співвітчизникам, які потрапили в халепу на заробітках. Розповідає купу історій, як українців заохочували великими грішми. Останній такий приклад, коли мешканка Івано-Франківська організувала разом зі своїм племінником постачання нелегальної робочої сили до Польщі. Обіцяли по 40 злотих на день (280 грн), а після відрахування витрат на посередництво та дорогу насправді залишалося 5 злотих... Сім жінок прибуло якось уранці до Уляни, і вона допомогла їм влаштуватися офіційно. Історія набула розголосу в Польщі, хоч там не дуже хочуть афішувати проблеми з нелегальним заробітчанством. Одна з цих жінок тепер активно долучається до благодійності, допомагає іншим заробітчанам.
«Пишаюся тим, що нам вдається згуртуватися. Вважаю, що заробітчанство має й позитив: люди тут стають більшими патріотами», — каже пані Уляна.
Людмила СТРАЖНИК.
Івано-Франківська область.
