У Полтаві знову віншували наш національний продукт — сало. Попри те, що після кількарічної перерви організатори заходу дещо звузили його формат і назвали вже не святом, а «Сало-фестом», дійство вийшло яскравим.
Юним учасникам конкурсів особливо смакувало солодке «сало» з торта.
Улаштували його на кількох локаціях. Зокрема, на сцені просто неба і довкола неї, а також біля торгових яток з імпровізованими майданчиками для застіль та місцями презентації виробів народних майстрів. Тож розваг вистачало, як то кажуть, на будь-який смак і гаманець. Зі сцени про цілющі властивості сала та його корисність для людського організму (звісно, у помірних дозах) не лише розповідали. Йому присвячували пісні, танці, гумористичні мініатюри. Причому робили це не тільки ведучі та самодіяльні артисти. Кожен охочий міг привселюдно освідчитися в любові до цього натурпродукту, беручи участь у різноманітних конкурсах.
Тож діти й дорослі залюбки співали й танцювали, декламували власні вірші, демонстрували силу та спритність і навіть змагалися у швидкості поїдання свіжого сала... Тим паче, що такі старання заохочували досить коштовними призами. Скажімо, за найкращий авторський вірш про головного «героя» фестивалю переможця конкурсу нагородили смаженим поросятком. Зрештою, шматочок стилізованого під величезний кусень сала торта, розрізаного ведучою просто на сцені, викликав у конкурсантів, особливо дітей, не менше емоцій...
А за кілька десятків метрів від сцени, в одній із торгових яток, продавали заквітчаний та приправлений спеціями і гірчицею торт зі справжнього сала. Виробники цього кулінарного шедевра назвали його «Наполеоном». Щоправда, купувати ту смакоту полтавці та гості міста не поспішали. З огляду на її воістину «імператорську» ціну... Тож, продекламувавши зі сцени «Оду свині», головний науковий співробітник розташованого на околиці Полтави Інституту свинарства й агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук, член-кореспондент НААН Микола Березовський побажав землякам передовсім «дешевшого» сала.
Бо його ціна, зокрема й на «іменному» фестивалі, таки «кусалася». Стартувала, власне, від ста гривень за кілограм. Але таке сальце, що його, як то кажуть, не соромно й додому понести, коштувало від 123 до 150 грн. А за кілограм натурпродукту з усілякими кулінарними «витребеньками» треба було викласти майже дві сотні. За таких обставин сало сьогодні зі звичайного наїдку й традиційної закуски перетворюється на делікатес, доступний аж ніяк не кожному. Тож і на полтавському «Сало-фесті» більшість місцевих пенсіонерів «тулилися» переважно до цілковито безплатної локації, тобто до сцени...
Деякі дотепники радили у пошуках дешевого сала вирушити до тамтешньої... Галереї мистецтв. Саме там нині експонується ювілейна виставка відомого художника Андрія Сербутовського, котрий іще за часів Союзу «увічнив» полтавське сало одразу на кількох картинах. У цьому храмі мистецтв лише за двадцять гривень, тобто за ціною вхідного квитка, можна посмакувати свіженьким сальцем. Щоправда, лише поглядом...
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
Полтавська область.
