У всього поголів'я свиноферми

не витримали нерви:

набридло Свиням бути

у званні свині,

а в рік Свині —

тим паче,

якщо життя свиняче…

 

Хоча вони і про людське

життя

не знали до пуття,

зате їх вабило єдине —

звання людини.

Ото ж і марила щодня

всяка Свиня

про це звання,

аби набуть його

бодай де-юре,

Свинею будучи в натурі,

або ж де-факто.

 

І почало

усе Свиняче стадо

в людське звання

записуватись радо,

оскільки не було

ніяких перепон,

а навпаки —

цьому сприяв закон,

бо прогресивний знак

то для худоби —

Свиня в людській подобі!

 

Лише упертий Кнур —

невіглас, вискочка

і самодур —

не захотів з людьми інтегруватись

в надії від прогресу заховатись,

не долучившись

до людського стада.

А це вже — зрада!

 

Той Кнур, хоч думає,

що сам собі він пан, —

на ділі лиш дурний Кабан:

не врахував,

а могло статись,

що й він би мав

той людський статус,

а людям віддали б натомість

довгоочікуваний томос

та ще й в додачу,

як сюрприз,

по ваучеру і безвіз!

 

Мораль.

Хтось скаже:

а кому це треба?

Я відповім:

поглянь на себе!

 

Гриць ГАЙОВИЙ.