У всього поголів'я свиноферми
не витримали нерви:
набридло Свиням бути
у званні свині,
а в рік Свині —
тим паче,
якщо життя свиняче…
Хоча вони і про людське
життя
не знали до пуття,
зате їх вабило єдине —
звання людини.
Ото ж і марила щодня
всяка Свиня
про це звання,
аби набуть його
бодай де-юре,
Свинею будучи в натурі,
або ж де-факто.
І почало
усе Свиняче стадо
в людське звання
записуватись радо,
оскільки не було
ніяких перепон,
а навпаки —
цьому сприяв закон,
бо прогресивний знак
то для худоби —
Свиня в людській подобі!
Лише упертий Кнур —
невіглас, вискочка
і самодур —
не захотів з людьми інтегруватись
в надії від прогресу заховатись,
не долучившись
до людського стада.
А це вже — зрада!
Той Кнур, хоч думає,
що сам собі він пан, —
на ділі лиш дурний Кабан:
не врахував,
а могло статись,
що й він би мав
той людський статус,
а людям віддали б натомість
довгоочікуваний томос
та ще й в додачу,
як сюрприз,
по ваучеру і безвіз!
Мораль.
Хтось скаже:
а кому це треба?
Я відповім:
поглянь на себе!
Гриць ГАЙОВИЙ.