А ті скидають тягар боргів на споживачів

Тарифи ростуть без пояснень і обмежень. Без надії на те, що колись зупиняться. І без будь-якого розуміння, до якої межі мають дійти. Традиційні пояснення урядовців, що побутовий споживач має наблизитись до стовідсоткової позначки реальної вартості за кубометр газу, кіловат електроенергії, літр води чи гігакалорію тепла, вже втратили всякий сенс. Бо ніхто так і не пояснив, скільки це коштує насправді. В результаті складається враження, що від перших цінових стрибків до нинішніх показників ми вже три, п’ять чи, може, й десять разів доходили до тієї позначки. А кінця-краю так і не видно.

У «Хмельницькводоканалі» ціна на воду вкотре піднялась три місяці тому. Протрималась недовго: підприємство з початком січня вже підготувало документи для НКРЕКП про наступне зростання. Підстав для відмови Нацкомісії немає. І єдина втіха хмельничан це те, що процедура ціноутворення може затягнутись на кілька місяців. Але потім — все одно вищі тарифи.

Хоча ці прогнози стосуються саме Хмельницького, проте ситуація виходить за рамки локальної. Можна припустити, що цим шляхом дуже швидко підуть й інші водопостачальні компанії. Бо спонукають їх до цього енергетики. І ось чому.

З початком року набув чинності закон про ринок електричної енергії, який передбачає, що комунальні підприємства повинні платити за електроенергію, якою користуватимуться протягом місяця, наперед. Причому попередня оплата має бути стовідсотковою.

Але при цьому споживачі платять за використану воду наприкінці місяця. І це означає, що вартість енергії, включена в тариф, надходить до водоканалу пізніше, ніж він сам мусить сплатити за неї.

Як стверджують хмельницькі водопостачальники, через таку систему розрахунків підприємству на своєчасну оплату електроенергії щомісяця не вистачає приблизно два мільйони гривень. І якщо ситуацію не змінити, то водоканали просто збанкрутують.

Вихід завжди один — вищі тарифи

Ситуацію ускладнює ще те, що і споживачі не поспішають платити за спожиті послуги. На початок січня вони заборгували майже 26 мільйонів гривень. Приблизно дві третини мешканців обласного центру не розрахувались вчасно по своїх платіжках. Причому майже половина боржників не заплатила за два місяці, борги одинадцяти відсотків перевищують три і більше місяців. І хоча злісних неплатників підприємство лякає судовими позовами і припиненням водопостачання та водовідведення, проте це не змінює загальну ситуацію.

Щоб не потрапити у боргову пастку, водоканал може йти кількома шляхами. Скажімо, взяти кредити і розрахуватись ними з енергетиками. А вже потім погашати їх за рахунок отриманих від споживачів коштів. Та з огляду на те, що останні боргують дедалі більше, легко передбачити, що такі запозичення призведуть до ще більших фінансових проблем.

Можна попросити фінансової допомоги у міської ради. До речі, остання усіляко намагається підтримувати своє підприємство, і саме завдяки цьому йому вдається утримувати тарифи, що менші, ніж у низці інших міст. Приміром, і нинішнього року із міського бюджету планують інвестувати у водоканал приблизно десять з половиною мільйонів гривень. Ці кошти підуть на ремонти та вдосконалення мережі. В майбутньому це знизить затрати підприємства та стримуватиме зростання тарифів. Але погасити борги, що виникають вже тепер, такі інвестиції не можуть.

Тож залишається традиційний, випробуваний роками шлях, котрий ніколи не давав збоїв, — збільшення тарифів для споживачів.

А якщо терпець урветься?

Було б неправдою звинувачувати водопостачальників у навмисному і безконтрольному накручуванні цін. Зрештою вони й самі опинились у скруті. І тепер в аварійному порядку шукають необхідні кошти: трохи «потрясуть» боржників, трохи отримають від міськради. Трохи затягнуть паски на своїх працівниках — поговорюють, що частину з них, особливо тих, хто, окрім зарплати, має пенсію, відправлять у вимушену відпустку. Так протримаються кілька місяців. А там, дивись, і надійде рішення НКРЕКП про нові тарифи.

Та чи справді навесні все владнається? Якщо тепер така велика кількість споживачів уже не хоче платити за нинішніми розцінками, то чи зможуть вони це робити за вищими? Тим більше що усякого роду запобіжники і норми споживання істотно скорочують кількість субсидіантів.

Колись терпець може і урватись. Про такий варіант розвитку подій уже не натякають, а просто кричать ті власники осель, котрі не платять за виставленими рахунками. Причому боржників мають практично всі комунальні підприємства області. За останніми даними обласного управління статистики, у листопаді за житлово-комунальні послуги було сплачено менше 64 відсотків від нарахованих сум. Якщо перевести все це в гривні, то заборгованість населення за газ перевищувала 382 мільйони гривень, за централізоване опалення та постачання гарячої води — більш як 125 мільйонів, за постачання електричної енергії — 98,5 мільйона, за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій — майже 64 мільйони, за воду та водовідведення — понад 30 мільйонів, за вивезення побутових відходів — 7,3 мільйона гривень.

Протягом згаданого періоду місячні нарахування на одного власника особового рахунку становили 1816 гривень. Якщо при таких розцінках виросли згадані борги, то чого очікувати при більших?

Відповідь на це запитання урядовцям варто було б шукати вже тепер. Натомість усі акценти у проблемі нині зводяться до монетизації субсидій: хто що зекономить і скільки отримає за це. Ця тема також важлива. Але з кожним місяцем кількість субсидіантів падає. Зате дедалі більше споживачів стикаються з проблемою надто високих комунальних платежів, і кількість боржників зростає. Залишати їх поза увагою — закладати у суспільстві небезпечний вибуховий механізм.

Ірина КОЗАК.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Хмельницький.

Міська влада змушена надати фінансову підтримку

Через кризову ситуацію, що склалась у КП «Хмельницькводоканал», у Хмельницькій міській раді змушені були перерозподілити бюджетні призначення нинішнього року. На п’ять мільйонів гривень зменшаться видатки на утримання та розвиток автомобільних доріг і дорожньої інфраструктури. Натомість ці гроші передадуть водоканалу. Замість ремонту шляхів суцільним методом кошти спрямують на оплату електроенергії, що відпускає ПАТ «Хмельницькобленерго» для водоканалу. Все це через те, що останній, відповідно до нового закону про ринок електроенергії, повинен наперед розраховуватись із енергетиками за споживання енергії. Оскільки у КП таких коштів немає, міська влада змушена надати фінансову підтримку, щоб обласний центр не залишився без води.