Луганська облдержадміністрація спільно з Міністерством регіонального розвитку розробила та передала на затвердження Кабінету Міністрів перспективний план формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) на тимчасово окупованій частині області. Наш кореспондент попросив прокоментувати цю подію заступника голови Луганської ОДА Геннадія ІВАНЕНКА (на знімку вище) і заступника начальника управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації ОДА Анатолія ПЕТРИЩЕВА (на знімку нижче).
— Коли з’явилася потреба створення такого перспективного плану?
Анатолій Петрищев:
— Сьома редакція перспективного плану з формування ОТГ має одну особливість — вона розкриває бачення формування громад, зокрема, і на тимчасово окупованих територіях. Ідея створення такого плану визріла давно, і з 2017 року ми почали вести певну роботу щодо підготовки концепції такого документа. Якщо говорити про формальності, то ще 23 листопада ми погодили проект розпорядження Кабміну про затвердження перспективного плану формування ОТГ Луганської області з врахуванням тимчасово окупованих територій і найближчими днями очікуємо на його розгляд і затвердження на засіданні уряду. Загалом, станом на сьогодні, план формування ОТГ включає в себе 39 громад, 28 з яких створюються на підконтрольній Україні території та 11 — на непідконтрольній.
— Які критерії закладалися для формування громад на тимчасово окупованій частині області?
— Ті само, що визначені методикою формування спроможних територіальних громад. Насамперед, це концептуальні критерії: адміністративним центром ОТГ має бути або місто обласного значення, або населений пункт, що має статус районного центру при забезпеченні відповідної зони доступності — це 20 км дорогами із твердим покриттям та інше. Приміром, Кадіївська ОТГ формуватиметься на базі чотирьох міст обласного значення — це Голубівка, Брянка, Кадіївка і Первомайськ, а також частини територій Слов’яносербського, Перевальського й Попаснянського районів. Зимогір’ївська громада об’єднає частину Слов’яносербського району. До речі, у нас були різні думки із приводу визначення центру громади, але зрештою перевагу віддали Зимогір’ю, оскільки це місто більше за чисельністю населення, у нього є економічний потенціал, воно вдало географічно розташоване у центрі ОТГ, що забезпечує необхідну зону доступності й, що важливо, тут існує залізнична розв’язка. Ми врахували всі ці моменти.
— А що стосується безпосередньо Луганська?
— Це, безумовно, буде найбільша територіальна громада за чисельністю населення і територією. Вона включить у себе сам Луганськ і його міста-супутники, частину Станично-Луганського, Слов’яносербського і Лутугинського районів. Далі — Молодогвардійська і Сорокинська ОТГ. Це практично весь Сорокинський район, і ми розділили його територію на дві громади. Довжанська ОТГ сформована на базі Довжанського району (раніше — Свердловський район), а Антрацитівський район представлено трьома об’єднаними громадами — Ровеньківською, Антрацитівською і Хрустальненською. Що стосується Алчевської об’єднаної громади, то вона сформована із частини земель Лутугинського і Перевальського районів. Центром, зрозуміло, буде Алчевськ.
— Ми зараз говоримо про плани і наміри. Але після деокупації тієї території ситуація може виявитися іншою? Ви готові до цього?
Геннадій Іваненко:
— Певна річ, що план коректуватиметься у зв’язку з тим, що лінія розмежування проходить деякими населеними пунктами і «ріже» райони на частини. Маю сказати, що первісний план створення ОТГ на території, підконтрольній українській владі, теж коректувався. Громадам дали певний час на самовизначення: як вони самі себе бачать, з ким? Тож цілком логічно, що й перспективний план з формування ОТГ на тимчасово окупованій частині області теж доведеться коригувати, але основну концепцію вироблено.
— А як ви гадаєте, скільки часу знадобиться для того, щоб втілити цей план у життя? Адже можна припустити, що населення ОРЛО через свою ментальність і тривале перебування під пресингом антиукраїнської політики, найімовірніше, зустріне в багнети цю реформу децентралізації?
— Як ви знаєте, населення окупованої частини області часто буває на українській території та бачить перетворення, що відбуваються в нашій країні. Створюються об’єднані громади, відкриваються ЦНАПи, будуються амбулаторії й інші важливі соціальні об’єкти. Вони бачать, що на відміну від фейкової «республіки», наша країна розвивається, іде вперед, долаючи труднощі. Про те, що побачили, дізналися, що по-хорошому вразило, жителі ОРЛО розповідають удома. Ми розраховуємо на таку «народну дипломатію», а також на наявний в області досвід громад, який буде використаний після деокупації.
— На вашу думку, де, у чому можуть з’явитися найгостріші проблеми?
— Принцип добровільного об’єднання громад себе вичерпує, хто був більш прогресивним — уже об’єдналися, далі доведеться застосовувати адміністративний принцип за досвідом Польщі. Ми знаємо область, її проблеми, кожний її район, тому зможемо обійти гострі кути.
— Досвід Польщі, безсумнівно, буде корисний, але варто враховувати і ментальність, настрій населення окупованої частини області, їх- нє ставлення до влади в принципі. Адже, як відомо, воно не завжди на користь України.
— Закони розвитку суспільства скрізь однакові. Пройде деокупація, і люди побачать, що в Україні відбуваються перетворення, підвищується роль територіальних громад, і цей процес розвиває суспільство, демократію. Тим більше що в нас є того яскраві приклади.
— Перспективний план, треба думати, незабаром затвердять. Що далі? Яким чином він стане доступним населенню окупованої частини області? Адже людей треба готувати вже сьогодні.
— Засоби масової інформації нині доступні скрізь. Інтернет, друковані видання, ТБ. Як ви знаєте, частина території ОРЛО приймає сигнали українських радіо та телебачення. Сьогодні в області працює одна потужна телевишка, ще одна цього року буде побудована в Попаснянському районі й «накриє» всю Луганщину та частину Донецької області. Тож люди знатимуть про наші плани, обговорюватимуть їх і будуть готові їх прийняти.
— Тобто можна сказати, що після того, як цей перспективний план буде прийнято на засіданні Кабінету Міністрів, Луганська облдержадміністрація продовжить із ним працювати в частині інформування населення ОРЛО, використовуючи всі засоби комунікації?
— Безумовно. Все має бути прозоро. І головне — люди повинні бачити, що влада не ховає «кота в мішку», не приховує своїх намірів. На той час, коли відбудеться деокупація, думаю, у нас уже з’явиться достатньо позитивних напрацювань. Адже по той бік лінії розмежування чимало людей чекають повернення нині окупованої території Луганщини в Україну.
— Хто був розробником плану і як довго над ним працювали?
Анатолій Петрищев:
— У структурі нашого управління існує спеціально створений відділ правової допомоги і децентралізації, що його очолює Ігор Соложеніцин, який безпосередньо працював над створенням цього перспективного плану. Безумовно, він готувався з урахуванням думки наших партнерів — Асоціації органів місцевого самоврядування Луганської області і Луганського центру розвитку місцевого самоврядування. Тобто, у цілому це наша спільна праця, те бачення, та концепція, які ми хотіли б реалізувати після деокупації. Мінрегіон супроводжував нашу роботу й після того, як план був прийнятий керівником ОДА, підготовлений відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів. Практично план прийнятий без змін, у тому вигляді, як був запропонований Луганською ОДА. Тобто, існує цілковите розуміння ситуації як у частині підконтрольної, так і стосовно непідконтрольної території області. Різночитань не виникало.
Геннадій Іваненко:
— На сьогодні створено робочу групу з вироблення концепції нового адміністративно-територіального устрою області, яку неможливо розглядати у відриві від плану формування територій на тимчасово окупованій частині області.
— Мабуть, проблему створюватимуть території, розташовані на лінії розмежування?
— Так, тут можуть з’явитися проблеми. І на ці території буде звернуто особливу увагу. Скажімо, якщо в Ровеньках і в Антрациті населення відчуває війну меншою мірою, то на території розмежування з одного й з другого боку людям дуже важко. Вони сприймають ситуацію найгостріше.
— Але як об’єднати, примирити населення прифронтових територій, які однаково страждають від війни, скажімо, українського Новотошківського й окупованої нині Голубівки, на людському рівні?
— Доведеться докласти чимало зусиль в цьому плані. Сподіваємося на допомогу міжнародних організацій, перш за все, їхніх фахівців-психологів, які допоможуть людям адекватно сприймати ситуацію.
Павло ВОРОНЦОВ.
Фото надано автором.
Луганська область.
