На знімку: Костя Пахомов зі своєю мамою Наталією.
Супутник із нижньої полиці купе — поважний хлопчина з підбитим оком. Мама прилаштовує багаж, а син тим часом викладає на столик образки, молитовник і вервечку. П’ятикласник Івано-Франківської ЗОШ № 12 Костянтин ПАХОМОВ повертається зі всеукраїнського чемпіонату з тхеквондо. Везе додому «бронзу». На всі змагання Костю супроводжує мама Наталія. Каже, що батько заробляє кошти на сім’ю, а вона є її стержнем.
«А духовна атрибутика — то обереги?» — питаю в юного спортсмена.
«Ні, то віра, — відказує Костя. — Це не напоказ, щоб постати перед кимось релігійною особою і тим сподобатися. Я хотів би повторити життя святої Терези, інших духовних осіб. Тих, які мали терпіння, каянників, посників, безсребреників...»
Хлопець розповідає притчу про два хрести. Один чоловік мав дуже тяжкий хрест, ледве ніс його, а другий — зовсім легкий. Коли перед ними постало провалля, перший поклав свій великий довгий хрест і пройшов ним, як мостом. У другого ж хрест зламався під ногами, мов трісочка...
«Ми не маємо шукати легких шляхів. Стежина, якою ступаємо, — терниста, ранимо собі ноги, плачемо, але йдемо до мети. Нікого не пропускаємо, бо то наша дорога, тут не відкосиш», — замислюється хлопець.
Боже покликання для школяра — особистий вибір. Хоче стати священиком. Дуже багато читає духовної літератури, відвідує святі місця. Розповідає: як улітку ходили пішки до Зарваниці, то разом із 65-річним наставником о. Орестом Путьком відстали десь на кілометр від своєї групи. Такий крос дали! І то — поважного віку священик.
Костя прислуговує вівтарником в Івано-Франківському архікатедральному митрополичому греко-католицькому соборі, в самому святилищі. Це велика благодать, дуже поважна місія — «багато покликаних, а мало обраних». До церкви його ніхто ходити не змушує. Каже, дехто із його ровесників вибирає телевізор, комп’ютер, ігри та соціальні мережі. А є такі, що й клей потайки нюхають, у школи таблетки носять наркотичні. Діти прагнуть сподобатися однокласникам, шкільним чи вуличним авторитетам. То вдаються до всякого.
«А я люблю спілкуватися з малечею, — каже Костя. — Як мовив Сократ, «краще гратися з дітьми, аніж заправляти темним світом». Тепер якраз читаю історію філософії. А ще багато спілкуюся зі своїм добрим другом протоієреєм Іваном Козовиком. Багато молюся на вервиці. Закликаю кожного. Це не для мами-тата чи бабусі-дідуся. Адже кожна молитва щодня підносить нас вище до Бога».
Костя наводить приклад блаженного Івана Павла ІІ, який любив займатися спортом. Школяр відвідує Центр підготовки чемпіонів «Золотий дракон» Івано-Франківської ДЮСШ № 3. Двічі виборював «бронзу» на чемпіонатах країни з цього виду спорту.
Наприкінці грудня в Івано-Франківську відбулася церемонія нагородження єдиноборців Прикарпаття «Воїн року-2018». Спортсмени отримали відзнаки з різних видів єдиноборств — тхеквондо, карате, греко-римської боротьби, джиу-джитсу тощо. Відзначили і Костянтина Пахомова.
«Мені не важко поєднувати заняття, бо служіння в церкві дає наснагу й духовну силу, а спорт — фізичну», — підсумовує школяр.
Людмила СТРАЖНИК.
Фото надано прес-службою Івано-Франківської міської ради.
Івано-Франківська область.
