Приміщення Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який свого часу був евакуйований до Сєверодонецька, відверто кажучи, трохи незвичне для таких установ. Світло, просторо, без звичних вузьких коридорів, без довгої черги і, в кращому разі, старих скрипучих поодиноких стільців. Замість них — м’які дивани і навіть є дитячий куточок. Начальник Луганського міського РАЦСу Оксана Попова не приховує своєї гордості з приводу створення таких умов.

— Центр у нас новий, сучасний, теплий, світлий. Сьогодні, наприклад, люди намерзнуться на блокпостах, у міжміському транспорті, поки доїдуть, а в нас у комфортних умовах можуть зігрітися, розслабитися, відпочити.

Тут потрібні пояснення. Річ у тім, що Луганський міський РАЦС переважно надає послуги населенню окупованої частини області, яке становить десь 90 відсотків усіх клієнтів. Тому його співробітники враховують складність подорожі від Луганська до Сєверодонецька з неминучим стоянням у черзі на КПВВ під час перетину лінії розмежування. Власне кажучи, головною функцією Луганського міського РАЦСу і є обслуговування громадян з тимчасово окупованих територій.

— Згідно із законом ми повинні обслуговувати всіх, хто до нас звернувся з питань розлучень, реєстрації дітей або шлюбу, — пояснює Оксана Попова. — Ми виконуємо рішення суду за фактом народження або смерті згідно зі статтею 317 Цивільного процесуального кодексу України, яка регулює саме реєстрацію народження і смерті на тимчасово окупованій території.

Торік, наприклад, спостерігався великий відсоток реєстрації шлюбу. Чому? З серпня саме в цьому РАЦСі почав працювати пілотний проект «Шлюб за добу», який спростив процедуру одруження. Пари можуть розписатися буквально протягом години. Це дуже зручно для приїжджих. Тим паче що все під рукою. Скажімо, в холі стоїть термінал, де можна оплатити послугу, а наявний реєстр дає змогу одразу визначити потрібну інформацію: розірвано попередній шлюб (якщо він існує) чи ні. Усе це дуже швидко.

Послугою «Шлюб за добу» здебільшого користуються люди середнього віку, хоча багато і молоді. Але бувають і цікаві випадки. Нещодавно до працівників відділу звернулися двоє — чоловік, якому було далеко за 70, і молода жінка 32 років, які хотіли узаконити свій шлюб. Підозри про фіктивність таких намірів не виникало, бо пара вже 12 років живе в цивільному шлюбі і має 12-річну доньку.

— Останнім часом ми спостерігаємо збільшення кількості реєстрацій народження дитини, — розповідає Оксана. — Люди з того боку розуміють, що «республіка», в якій волею обставин вони змушені жити, — невизнана держава, отже, її документи ніде не визнаються. А батьки хочуть, щоб їхня дитина виросла, здобула освіту тощо. Усі ті, хто до нас звертається, вважають себе громадянами України, які стали заручниками ситуації, конфлікту і вимушені жити в «ЛНР».

Загалом за підсумками минулого року зареєстровано 276 шлюбів та лише 10 розлучень, 76 народжень дитини і... 425 смертей. Остання цифра насторожує. Але така статистика має логічне пояснення: на окупованій частині області залишилося багато пенсіонерів, які не мають можливості або бажання виїхати з насидженого місця. Тож вони поступово відходять в інший світ.

Крім того, зареєстровано 252 постанови актових записів. Річ у тім, що архів РАЦСу залишився на окупованій частині області, і цих документів в українському архіві немає. Отже, їх доводиться відновлювати.

За спостереженнями Оксани Попової, останнім часом настрої населення окупованої частини області, які звертаються до послуг Луганського РАЦСу в Сєверодонецьку, помітно змінилися. По-перше, вони перестали боятися перебувати на українській частині області, по-друге, добре знають свої права як громадян України і користуються ними. Одне слово, в Україні вони відчувають себе сьогодні більш упевнено і захищено.

— Ті люди, з якими мені доводилося спілкуватися, не зараховують себе до громадян «ЛНР», вважають себе українцями. Просто так склалися життєві обставини. Поганого на адресу України я не чула, — констатує Оксана. — Ми це цінуємо і намагаємося максимально допомогти людям. Скажімо, дати консультації, які не є частиною наших обов’язків. Хоча б інформаційно. Наприклад, з пенсійного та соціального забезпечення, отримання паспортів. Людина часом не знає, куди звертатися, що робити, куди їхати, адже маємо справу з переселенцями, які не знають міста та розташування потрібних їм структур. Показуємо карту, пояснюємо, як доїхати тощо.

Водночас Оксана Попова звертає увагу на важливий нюанс. Батькам, чиї діти готуються отримати український паспорт, потрібно перевірити в РАЦСі, чи є в реєстрі свідоцтво про народження їхньої дитини. Річ у тім, що в електронній базі ці документи реєструються тільки з 2009 року, і не всі їх встигли внести в цю базу. А паперові носії даних актових записів, на жаль, залишилися на окупованій частині області. Тож батькам дітей, народжених з 2000-го по 2009 рік, слід звернути на це увагу.

Луганська область.