Вона —
Берегиня козацького роду!
Змалюю
її дивовижний портрет.
Виховує в дітях любов
до свободи,
Щоб ті уникали
холуйських тенет.
Як хочеться з сонцем
її порівняти,
Що світить невпинно,
дарує життя;
Бо промені усмішки
здатні сягати
У сфери духовні,
у вічність буття.
Така, мов квітуча весна,
уродлива,
Як в лузі калина
у райдужний час.
Щедроти від серця —
справжнісінька злива,
Працюють чесноти
її повсякчас.
Мов квітка, вона чарівна
і тендітна,
Затьмить в небі зірку
жіноча краса;
Натхненна Богиня,
коли ще й вагітна...
І творить жертовність її
чудеса.
А очі — озера
глибокі та чисті —
Вони віддзеркалюють
світло душі,
Події щасливі, сумні, урочисті.
Для ласки й любові
немає межі.
Кохайте матусю,
єдину дружину,
І сестроньку рідну,
і доньку свою...
За волю боролись
сини до загину —
Їх подвиг високий
душею ціню...
Тетяна КОМЛІК.
Київ.
