Контроль за якістю питної води в лабораторії «Інфоксводоканалу», що забезпечує водою Одеську область.

Фото із сайту «Южный курьер».

Державне агентство водних ресурсів після аналізу проб визначило, що найбрудніша питна вода — в Одеській області, далі — Донецька та Луганська, за ними — Миколаївська, Дніпропетровська, Харківська та Київська області. Замикають список Львівська та Закарпатська області. Експерти визначали якість води за вмістом у ній хлору, аміаку, сульфату, амонію, нітрату, нітриту, фосфатів, інших хімічних речовин і враховували кисневий запас.

Ентузіазму регіональної влади вистачає ненадовго

Дивно, але факт — Одеська область, де протікають дві найбільші річки Європи — Дунай і Дністер і ще 25 середніх і малих річок, де понад 200 прісноводних озер, зокрема найбільше в країні — Ялпуг, перебуває в зоні «постійної спраги й нестачі якісної питної води».

Сьогодні в Одеській області чимало населених пунктів, де немає жодного метра водопроводу, а населення використовує колодязну, добуту з артезіанських свердловин або магазинну бутильовану воду.

Заповітна мрія жителів південних районів Одеської області — випити ковток смачної питної води.

Періодично місцева влада під тиском вимог населення намагається вирішити питання постачання чистої питної води. Ентузіазму регіональних гілок влади вистачає ненадовго — усе впирається у відсутність фінансування. Розуміючи, що глобальне розв’язання проблеми забезпечення людей питною водою, що відповідає санітарним стандартам України, для регіонів ноша непідйомна, у містах і селах намагаються латати «діряву водопровідну трубу».

Наприклад, у районному центрі Захарівка прийнято рішення про капітальний ремонт центральної насосної станції, яка була здана в експлуатацію з безліччю дрібних недоробок ще в 70-х роках минулого століття.

Загальна вартість проекту становить понад 7 мільйонів гривень. Наразі уже виділено один мільйон з обласного бюджету й 900 тисяч витратять зі скарбниці Захарівської селищної ради. Це дає змогу розпочати перші необхідні роботи. Загалом планується повністю оновити всі наявні механізми на нові й сучасні, встановити систему для якісного очищення води, упорядкувати підземні резервуари й чималу територію.

Тільки в минулому році нова лінія водопроводу пролягла в села Стоянове й Балашове, де взагалі не було води. Тому благо цивілізації отримали сотні людей, які в майбутньому також споживатимуть якісну воду, оскільки ця мережа підключена до центральної насосної станції.

«Спрагу» допомагає втамувати Євросоюз

Експерти грецької компанії провели низку досліджень і підготували пропозиції з реконструкції систем водопостачання та водовідведення для чотирьох міст — Кілії, Вилкового, Рені й Білгорода-Дністровського. Зроблено це було в рамках проекту «Мережі водопостачання, каналізації, очисних споруд восьми районів Одеської області й міста Джурджулешти, Республіка Молдова».

Під час підготовки спільного проекту грецькі фахівці компанії й представники Одеської обласної ради побували в десяти населених пунктах. Крім тих, які увійшли до проекту, іноземні гості ознайомилися із системами водопостачання та водовідведення Ізмаїла, Болграда, Татарбунарів, Сарати, Тарутиного, Арциза.

М’яко кажучи, вони залишилися незадоволені убогістю інформації, яку могли отримати про наявну інфраструктуру — про стан мереж і очисних споруд, а також про якість води, яку постачають споживачам, хімічний склад стоків. Уся ця інформація необхідна була їм для оцінки ефективності роботи систем водопостачання та водовідведення. Не отримавши потрібних даних, грецькі фахівці запропонували розглядати питання модернізації повного циклу подачі води й каналізування тільки в чотирьох населених пунктах — Кілії, Вилковому, Рені й Білгороді-Дністровському. Загальна чисельність населення тут — понад 100 тисяч осіб.

Сьогодні об’єднані територіальні громади беруть на себе дедалі більше управлінських функцій і, як наслідок, дедалі більше відповідальності за те, що відбувається на їх територіях. Представники грецької компанії розробили свої рекомендації, далі керівники зазначених громад звертаються в один з банків — Європейський інвестиційний, Чорноморський, Світовий, Європейський банк реконструкції та розвитку за фінансуванням. Процедура проходження проекту передбачає приїзд до нас фахівців з того банку, куди громада звернеться за отриманням кредиту. Якщо їхні висновки збігаються з висновками грецьких експертів, кредитну лінію буде відкрито. Ми сподіваємося, що Міністерство фінансів і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства підтримають ці інфраструктурні проекти, тому що вони вкрай важливі для підвищення якості життя в чотирьох містах області.

Цікаві пропозиції експерти Євросоюзу підготували, наприклад, для найстарішого міста України — Кілії.

Фахівці з Європи пропонують — перша насосна станція подаватиме воду з річки Дунай на піщані фільтри. Труби, по яких вона надходить на станцію (це 1,8 кілометра), мають високий коефіцієнт втрат і тому потребують повної заміни. Друга станція здійснює подачу води безпосередньо в місто. У самому Вилковому є ще три станції, що забезпечують нормальний тиск під час подачі води у квартири. Через те, що насоси подають воду безпосередньо у будинки, реєструються значні перепади тиску й, як наслідок, — часті прориви труб. Пропонується замінити електричні панелі на найважливіших насосних станціях на нові, оснащені частотними перетворювачами для точнішого контролю тиску в трубах і скорочення споживання електроенергії. У Кілії є ділянки, де прокладено азбестоцементні труби, яким понад 30 років. Крім зношеності й більших втрат води, цей матеріал ще й небезпечний, адже вважається канцерогенним. Азбестоцементні труби має бути замінено на спеціальні поліетиленові. Загальна довжина ділянок, що потребують заміни, — 25 кілометрів.

Загальна вартість пропонованого для реалізації проекту щодо очисних споруд — 3 мільйони 600 тисяч євро, щодо мереж — 4 мільйони 400 тисяч євро.

Якщо говорити про Білгород-Дністровський, де воду також видобувають зі свердловин, то кілька років тому там розробляли проект з оновлення тільки очисних споруд без модернізації мереж водопостачання та водовідведення. Його оцінили приблизно в 300 мільйонів гривень.

Модернізація повного циклу забезпечення міста питною водою обійдеться, звичайно, набагато дорожче. На реалізацію таких масштабних проектів повинні надавати дозвіл Міністерство фінансів, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Та й участь держави передбачається, тому що самостійно місцевим бюджетам з таким навантаженням не впоратися.

Дійсно, у Білгороді-Дністровському представники грецької компанії знову побачили труби з азбестоцементу, які треба замінити, а також труби з полівінілхлориду. Вони схильні до швидкої корозії в солоних ґрунтах. Було запропоновано замінити труби з азбестоцементу й ПВХ на труби з поліетилену.

Вода в Білгороді-Дністровському подається за графіком, але через часті поломки й відсутність можливості перемикання з однієї свердловини на іншу нестачу води жителі можуть відчувати кілька днів. Тому було запропоновано не тільки побудувати нові очисні споруди, замінити мережі, а й спроектувати гідравлічні з’єднання між свердловинами, що дають змогу оперативно перемикатися з однієї на іншу. Орієнтовна вартість проекту — 12,5 мільйона євро.

Думка науковця

Михайло Ромащенко — професор, директор Інституту водних проблем і меліорації НААН:

— Приїдьте в Одеську область і подивіться, яку воду там п’ють люди. Там солодка вода з мінералізацією до трьох грамів на літр, що всіма нормами заборонено. І так звана солона вода — з поверхневих водних джерел (5—7 г/л). Там немає місцевих природних водних джерел, які можна використовувати для питного водопостачання, для промислового сільськогосподарського постачання. Єдина вода належної якості, яка надходить в Одеський регіон, — це дністровська вода. Вона переважно використовується для водопостачання Одеси. Але й там є проблеми.

Одеська область.