Фото з архіву подружжя Мусатенків.

Так розтлумачив почуття, що вже понад чотири десятиліття єднають подружжя Мусатенків із Корсуня-Шевченківського, глава сім’ї — Валерій Олександрович.

Свою половинку Галину він зустрів, ще коли вона була зовсім юною (на знімку нижче).

«Але вже тоді зрозумів, що це моя дівчина», — зізнався чоловік. «Мені він теж сподобався, — сміється Галина Олексіївна. — Такий красень був — стрункий, із вусами!»

Потім у Валерія були армія і робота, а Галя стала студенткою Київського інституту легкої промисловості. Але доля не забула про них і знову звела через п’ять років після знайомства. Одружились у 1983-му, коли зрозуміли, що почуття весь цей час жевріли у серці, щоб спалахнути зрілим коханням.

— Дуже хороша дружина у мене, — розповідає Валерій Олександрович. — Добра, турботлива, ніжна, золота мати двом нашим синам. Я прожив із нею всі ці роки з твердою впевненістю, що вона ніколи ні в чому не підведе. У неї порядність, чуйність, увага — на першому плані у ставленні до всіх. Доля нас звела неспроста, бо маємо спільні інтереси і захоплення — любов до мистецтва. Ще хлопчиком я захопився малюванням, в армії й після неї працював художником-оформлювачем. Кілька років трудився у цеху з художнього розпису на колишньому механічному заводі. Освіти спеціальної не маю, але навчився всього самостійно. Найбільше подобається живопис. Перепробував і чеканку, і різьблення по дереву — все цікаве по-своєму.

Галина Олексіївна — перший поціновувач і критик творчості Валерія Олександровича. Вона завжди схвалює все нове, за що він береться. Нині, наприклад, самодіяльний художник працює над серією картин «Корсунь старовинний». Ідею відтворити давнину міста підказала дружина.

Розмовляємо з подружжям у невеличкій вітальні, всі стіни якої заквітчані живописними полотнами (на знімку вгорі). Валерій Олександрович демонструє чудернацькі сувенірні ложки, вирізані з дерева. Їх держаки — це самостійні художні витвори. На одному — вусатий козак, на другому — закохані з сердечком, третій помережаний складним орнаментом.

Увесь цей час із чоловіка не зводить закоханих і захоплених очей Галина Олексіївна. За фахом вона інженер-конструктор-технолог, майже 30 років працювала на швейній фабриці. А за покликанням — також митець і майстриня на всі руки.

— Як узяла в руки гачок іще років у шість — так рукоділля і досі забирає весь вільний час, — розповідає. — Спочатку мережива в’язала, вишивала хрестиком, гладдю. Так хотілося, щоб у нашому домі все було красиве, неповторне. Діти росли — в’язала і шила їм м’які іграшки. Для внуків декоративні подушки з яскравої кофти пошила. Ось ми з Валерієм картину разом зробили: він море намалював, а берег я декорувала морськими черепашками. Люблю всілякі хатні дрібнички прикрашати: оце шкатулка в техніці декупажу, ось ця коробка пристосована для ниток, я її полотном та вишивкою декорувала. Освоїла техніку валяння вовни — тепер і шапку ексклюзивну маю, і квітів не на один букет набереться. Коротше, пробую все, що сподобається. А ось нове моє захоплення — почала вишивати картину в техніці занизування (по-іншому — лічильна гладь). Виходить незвично, але ніжно і красиво. Коли відбираю вироби для виставок, завжди першим суддею Валерій виступає. Я його талант і художній смак дуже ціную.

Картинами та іншими мистецькими роботами Мусатенків земляки захоплюються на всіх виставках декоративно-ужиткового мистецтва, що відбуваються у Корсуні-Шевченківському з різних нагод. Творче подружжя запрошували на виставки до Канева, Чигирина, Черкас, Пирогова, експонувалися їхні роботи навіть у Польщі. Чимало творів придбано для приватних колекцій. Хоча пише Валерій Олександрович, як сам зізнається, для власного задоволення, в ті хвилини, коли душу бентежать краса зимового лісу чи осіннього парку, таємничість старовинного корсунського замку чи зворушливість сільської хати під солом’яною стріхою...

Живуть Мусатенки у старенькому будинку, що дістався Галині від мами. Немає тут ні шикарних меблів, ні кришталевих люстр, але з кожної стіни, з диванів і столів віє теплом, затишком, позитивною енергетикою господарів, котрі бачать красу життя і вміють відтворити її неповторність у барвах. Почуття свої вони несуть по життю також красиво — не напоказ, а щиро цінуючи й оберігаючи один одного. Ось така формула їхнього кохання і щасливого подружнього життя.

Корсунь-Шевченківський Черкаської області.