Ілюстративне фото.
Дуже співчуваю нашим соціальним працівникам. Тільки-но щось станеться з якоюсь дитиною — всі обурюються: куди дивилися соціальні служби?! Але ж за всіма хіба встигнеш? Бо не лише в неблагополучних, а й у зовні інтелігентних сім’ях часто не все гаразд.
По сусідству живе жінка з чотирирічною донькою й батьками. Благополучна родина: дорослі працюють, ремонт відмінний. Але щоранку о 7-й годині, коли будять дитину, вона ридма ридає по півгодини. Часто кричить: «Мамо, мені боляче». Не втрималася і спробувала чемно пояснити сусідці, що дитину щось турбує, якщо вона так надривається. І... отримала у відповідь агресію, лайку і конфлікт.
Де ж кордон між приватністю і байдужістю? Коли сусіди лізуть у чужі родинні справи, а коли стають співучасниками злочинного ставлення до дитини?
Київ.
