Поетеса Лілія Золотоноша з чоловіком Геннадієм Расторгуєвим — учасником АТО.
Фото надано Університетом «Україна».
В Університеті «Україна» відбувся творчий вечір відомої української поетеси, члена Національної спілки письменників України, кандидата філологічних наук Лілії Золотоноші.
«Весна ламає відстані криві, запрошує на зустрічі відверті», — такими рядками з поезії Лілії Золотоноші відкрила творчий вечір його ведуча, артистка Національної філармонії, поетеса, перекладач Віра Бондарчук. Величезна зала була переповнена студентами, викладачами, співробітниками навчального закладу. Лілія Золотоноша — і викладач Університету «Україна», і журналіст, автор численних публікацій у ЗМІ. Чимало студентів знайомі з її творчістю через пісні — її рядки покладено на музику відомими композиторами. «Горобину ніч» у виконанні народної артистки України Оксани Білозір слухають і співають їхні батьки, та й молоді цей хіт подобається.
У співпраці з Ігорем Покладом, Геннадієм Татарченком, Віталієм Волкомором, Олегом Макаревичем, Геннадієм Крупником, Віталієм Сізиком, Лілією Остапенко, Олександром Спаринським, Інною Пушкар, Юрієм Васильківським, Олегом Харитоновим поетесою створено справжні хіти, які виконують народні, заслужені, популярні артисти України — Оксана Білозір, Надія Крутова-Шестак, Ольга Макаренко, Жанна Боднарук, Олена Хижна, Василь Романчишин, Олександр Василенко, Інеш Кадирова, Наталія Валевська, Світлана Рижова, Ірина Олійник, Ірина Родченко, Наталія Романенко.
Поезія — це утаємничений стан душі і політ у космос, це музика кохання й одкровення, це вишуканість слова і мелодія рідної землі, каже Лілія Золотоноша. «Її поезія має міцне підґрунтя, — зазначив у своєму виступі відомий поет, перекладач, член Національної спілки письменників України Петро Засенко. — Тим підґрунтям є її окрилена довірлива жіноча душа, тому її слово — й опубліковане, і мовлене на аудиторію — сприймається легко, бо потрапляє просто в серця».
Її жіноча лірика вирізняється своєрідністю голосу, інтонаційністю, заглибленням у сферу високих почуттів. «Можна сказати, що поетеса Лілія Золотоноша ходить такими потаємними шляхами, якими мало хто в літературі ходив, — наголошував у своєму виступі поет Петро Засенко. — І цим створюється неповторність, оригінальність таланту відомої поетеси». Природа такої поезії заохочує композиторів до написання музики. У творчому доробку поетеси — сім книжок, більш як сто співаних пісень, вона — лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Олександра Олеся, лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Олекси Влизька, дипломант всеукраїнських естрадних конкурсів.
Теплі слова на адресу господині поетичного свята пролунали з вуст проректора з навчально-виховної роботи Оксани Коляди, яка зазначила, що поезія Лілії Золотоноші близька її серцю й безмежно цікава. Творчий вечір відбувся з її ініціативи та за підтримки першого проректора Івана Кучерявого, директора Інституту філології та масових комунікацій Наталії Барни.
Заслужена артистка театру і кіно Олена Хижна майстерно представила вибрані поезії з усіх збірок поетеси. Студенти, затамувавши подих, ловили рядки: «Я твій спокій, коханий, в траву заховала, Саме там, де людини нога не ступала! А не знайдеш його, не примружуй і око, А натомість тобі дам любовний неспокій...» Поетичні роздуми про сенс людського буття («Моя дитино, вічності нема. Нема того, де нас уже немає... Що вічність? Заґратована тюрма, де вітер камінці перебирає... Та що та вічність, і Дніпро шумить, допоки світу, воскреса щоразу. Цінуй в житті, як найдорожче, мить. Тоді тебе обійде біль поразок») знаходили відгук у серцях присутніх.
Шаленими оплесками зустріли глядачі народного артиста України, Героя України Анатолія Паламаренка. До речі, Анатолій Нестерович викладає в університеті акторську майстерність. Зала була зачарована, загіпнотизована художнім словом великого майстра, і після виступу довго не хотіла відпускати його зі сцени!
Заслужена артистка Олена Хижна виконала нову пісню «Метро столичне» на слова Лілії Золотоноші (музика Олега Харитонова): «Метро столичне, метро столичне, Щодня впірнаю у тебе звично! Конвеєр — стрічка тисячолиця, Метро вирує, кипить столиця!»
Цей твір було задумано як гімн столичної підземки. Нині пісні в метро не лунають. Але після того як його забезпечать апаратурою для якісного звуку, цю музичну новинку обіцяють вмикати щодня.
