Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
А цього тижня біля «Олімпійського» був нездоровий ажіотаж, який подекуди переходив у мордобій. Усім припекло саме там здавати свої аналізи. Люди з баночками у руках вишикувалися у кілометрову чергу. Адміністрація змушена ще далеко на підступах до стадіону розвісити таблички:
* «Прийом аналізів із 8-ї до 18-ї год. щоденно (не більше 10 кг)».
* «Вхід із двома трилітровими банками суворо заборонено. Аналізи приймаються лише в лабораторній посудині».
* «Від колишніх кандидатів у президенти приймаються лише аналізи калу».
Але ці попередження тільки підливали (даруйте) сечі у баночку. Кінець черги був аж на Банковій, затим вона спускалася Хрещатиком, двічі обперізувала Бесарабку, а вже біля метро «Олімпійська» вирував натовп. Вхід півколом оточували зіваки, ті, хто хотів пролізти без черги (мені тільки запитати), і просто туристи. Кажуть, туристи замість лаври просилися саме сюди, до стадіону, плекаючи таємну надію проникнути на «Олімпійський» і теж здати заповітні аналізи. Бо папірець із результатами — автоматично ставав перепусткою на дебати 19 квітня кандидатів у президенти Зе і По.
До речі, один із колишніх кандидатів у Президенти на прізвисько Вишка хотів провести з собою і своїм калом перевдягнутого у Навку Пєскова, але сувора охорона, угледівши у баришні знамениті вуса, силою відірвала її (його) від Вишки. Сам Пєсков і не пручався, він дочекався, коли на гармидер прибіжать телерепортери «112» і «НьюсВан», а затим, гордо розправивши плечі, а заодно й вуса, сказав у камери: «Думай. Тє! Відіт Бог — Владімір Владіміровіч, я хотєл сдать аналіз, но ви, фашісти (Пєсков указав на портрет По), заставілі мєня іспражняться єсьчо начіная с Хутора-Міхайловского. Зе вас не простіт!»
Дімон, може б, і далі розпинався перед камерами, якби тут саме не нагодилася журналістка Яніна Сколова і... «О, Пєсков, дурік, зачєм уси не сбріл? Не сци, кал ми у тєбя прімєм. Я похлопочу!.. — і, моргнувши охороні, скомандувала: — Хлопці, пропустіть гостя Кремля без черги!» За мить Пєсков розчинився за турнікетами...
Тим часом з другого боку стадіону люди виходили вже з порожніми руками і з сяючими усмішками. Їм вочевидь полегшало, а наступного дня вони, знову вистоявши у черзі, повинні були забрати свої результати з вказаним: сектор, ряд, місце. Там має стояти штамп — 19 квітня!
У повітрі пахло... дебатами.
